Трамп наказав розкрити архів справи про вбивство 35-го президента США. Що з того вийшло?
У 1960 році Сполучені Штати обрали нового 35-го президента. Перемогу отримав 43-річний Джон Фіцджеральд Кеннеді. Через три роки Кеннеді було вбито. Ім’я кілера поліція назвала відразу – у президента стріляв колишній морський піхотинець Лі Гарві Освальд.
Через два дні після смерті Кеннеді був ліквідований і Освальд – його застрелив такий собі Джек Рубі. Він також невдовзі помре – Рубі хворів на рак легень в останній стадії. Всі троє – Кеннеді, Освальд і Рубі – померли в одній лікарні, де їм намагалися надати допомогу.
Лі Гарві Освальд бував у Москві і просив там громадянство СРСР – він мав прокомуністичні та прорадянські погляди. Щодо замаху на президента, то його Освальд категорично відкидав. Він повторював, що його зробили цапом-відбувайлом лише через те, що він жив у Радянському Союзі та симпатизував цій країні.
Натомість Джек Рубі, який вистрелив у Освальда на очах десятка свідків, свою провину, звісно, не заперечував. Він мотивував свій вчинок бажанням допомогти «Джекі та дітям». Мова йшла про родину покійного Кеннеді і, зокрема, про його вдову Жаклін, яку Рубі хотів уберегти від участі у судовому процесі над Освальдом.
Мотивація Рубі звучить непереконливо, проте він вперто дотримувався саме такої версії. І стверджував, що до моменту убивства з Освальдом знайомим не був. Проте чи відповідає це дійсності? Чи справді убивство Кеннеді та ліквідація Освальда не є ланками одного ланцюга?
В усьому цьому вирішив розібратися… чинний президент США Дональд Трамп, наказавши оприлюднити документи, пов’язані зі смертю Джона Кеннеді.
Непослідовний Донні
Окремою загадкою є інтерес Трампа до вбивства Джона Кеннеді. Можливо, увірувавши в те, що він є великим «переговорником», Трамп хоче спробувати себе ще й у ролі видатного детектива. Радіоведучому Клею Тревісу Трамп заявив, що завжди був переконаний у провині Лі Гарві Освальда. Але діяв той не один, уточнив президент. Убивці Кеннеді «допомогли», сказав Трамп Тревісу.
Варто зазначити, що Джон Кеннеді входить до десятка найкращих президентів США – за опитуваннями, проведеними серед американців. Можливо, займаючись пошуками його вбивць, Трамп у такий спосіб віддає йому належне.
Є, втім, і третє припущення щодо того, чому Трамп опікується цим злочином. Він призначив міністром охорони здоров’я Роберта Френсіса Кеннеді-молодшого. 71-річний Кеннеді-молодший є не тільки відомим антивакцинатором та прихильником теорії змов, але й затятим українофобом. Він слово в слово повторює наративи російської пропаганди і вважає, що владу у Києві захопили «нацисти».
А щодо покійного Джона Кеннеді, то йому Роберт доводиться рідним племінником. Він також є сином Роберта Френсіса Кеннеді, котрий у 1960-х роках був сенатором США від Штату Нью-Йорк. Роберт Кеннеді-старший був убитим палестинцем Сірханом Сірханом – на знак протесту проти підтримки США Ізраїлю. Кеннеді-молодший говорив із Сірханом, котрий відбуває довічне ув’язнення, і заявляв, що не вірить, ніби той убив його батька. Власне, політик давно ставить під сумнів офіційні версії вбивства членів своєї родити.
Підписавши указ про розсекречення документів щодо вбивства Кеннеді, Дональд Трамп урочисто подарував ручку, котрою він розписався, Роберту Кеннеді-молодшому. Свідки розцінили такий жест як бажання Трампа дійти в цій справі до кінця. Але от що цікаво: під час першої каденції Трамп вже займався розсекреченням документів, але зараз він значно активізував цей процес.
Річ у тім, що оприлюднювати документи розпорядився ще Джордж Буш-старший. Буш відвів на вивчення та публікування матеріалів 25 років. Цей період часу захопив початок першої каденції Дональда Трампа.
Тоді документи зі справи «витягували» неквапно – їх розшифровували, супроводжували коментарями. Одним словом, робили доступними для сприйняття як пересічного читача, так і дослідників та експертів. Нині ж Трамп вирішив пришпорити коня під назвою «вбивство Кеннеді». І саме тому із друком документів дуже поспішають: вже не каталогізують їх і не розтлумачують.
При цьому Трамп заявляє, що матеріали кримінальної справи його не вражають: він, мовляв, чекав від них більшого. Водночас президент США, який так прагне докопатися до істини, дав дозвіл на розсекречення не всіх документів. На частину з них й досі накладене табу.
2017 рік – перший «транш» таємниць
Отож, у 2017 році за ініціативою Трампа було розсекречено близько 2800 документів зі справи про вбивство Кеннеді. У фокусі уваги – доповідні, написані легендарним Джоном Едгаром Гувером, очільником Федерального бюро розслідувань.
Останній цікавий тим, що, заступивши на цю посаду у доволі молодому віці (Гуверу було 29), він не випускав з рук керма аж до своєї смерті. Очолював ФБР Гувер майже півстоліття – від 1924-го і до 1972-го. У справі про вбивство Кеннеді – чимало його службових записок, і всі вони варті прочитання.
Передусім Гувер висловлює виняткове обурення у зв'язку із загибеллю Лі Гарві Освальда. Його смерть, за словами Гувера, може призвести до того, що народ не повірить, що саме він був убивцею президента.
«Зараз ми із Ніколасом Катценбахом (заступник генерального прокурора США – «Главком») стурбовані тим, щоб якнайшвидше зробити якусь заяву та переконати народ, що Освальд – справжній убивця», – писав Едгар Гувер у записці від 24 листопада 1963 року.
На горіхи від Гувера дістається і поліції Далласа: по-перше, копи допустили загибель Освальда, попри попередження про замах. А по-друге, продовжували розповідати про справу журналістам. Гувер називав поведінку поліцейських неприпустимою. «Нам треба їх заткнути», – зазначив він у службовому циркулярі.
У записках Едгара Гувера йдеться також про те, що витік деякої інформації загрожує США «серйозними зовнішньополітичними наслідками». Зокрема, директор ФБР побоювався оприлюднення документів про зустрічі Освальда з радянськими та кубинськими дипломатами в Мехіко та Вашингтоні.
З документів випливає, що ФБР мало інформацію про обидві зустрічі, і поява цих відомостей означала б, що Штати ведуть прослуховування у резиденціях іноземних посольств. На думку Гувера, це «замутило б воду в міжнародному плані». Очільник ФБР дуже не хотів, аби про методи його відомства дізнався хтось сторонній. Він також пише про реакцію радянського уряду на вбивство президента США. У записці від 1 грудня 1963 року Гувер із посиланням на «надійне джерело, яке в день вбивства перебуало в Росії», повідомляє, що в СРСР новина про вбивство Кеннеді викликала шок.
Радянське керівництво побоювалося, що вбивство могло бути частиною змови з метою приходу до влади у США ультраправих кіл. «У СРСР стурбовані, що нова влада використовує вбивство, щоб посилити антикомуністичну риторику, напасти на Кубу і розв'язати велику війну», – говорилося у документі.
Таким чином, якщо вірити Гуверу, Радянський Союз не був замовником убивства Кеннеді. Тим паче, що СРСР видворив Лі Гарві Освальда, бо запідозрив, що той – божевільний у клінічному значенні слова.
Щоправда, у самого Освальда була інша версія подій. Єдиною роботою, яку запропонували американському пролетарію в Радянському Союзі, була робота на заводі. «Я передумав лишатися в СРСР. Робота тут нудна, а гроші, які я отримую, ніде витрачати», – сказав Освальд згодом.
Якщо не СРСР скеровував руку Освальда, то хто ж тоді? Як робочу версію ФБР розглядало причетність до вбивства Кеннеді віцепрезидента США Ліндона Джонсона.
Ліндон Джонсон й справді годиться на роль ідеального підозрюваного. Він отримав неабиякий профіт від вбивства Кеннеді. Адже коли у США помирає глава держави, в країні не призначають нові вибори, а передають посаду віцепрезиденту. Саме так і сталося з Джонсоном: він не тільки «досидів» першу каденцію замість Кеннеді, але й був переобраний на другу. Таким чином, Ліндон Джонсон перебував при владі від 1963-го і до 1968-го.
А що стосується Кеннеді, то його Джонсон, м’яко кажучи, не любив. Він програв праймеріз, які проводили демократи, більш удачливому супернику і був змушений відійти убік. 35-го президента Джонсон характеризував як незрілого, недосвідченого, слабкого політика. Він навіть пригадав, що батько Джона Кеннеді нібито симпатизував Гітлеру, і це відбувалося у той час, коли Ліндон Джонсон схиляв Франкліна Рузвельта до вступу у Другу світову.
Але як пов'язаний Ліндон Джонсон із Лі Гарві Освальдом? На це питання немає відповіді.
Утім, друга частина розсекречених цього року документів перевертає все з ніг на голову і ставить сумнів безпосередню участь Освальда у замаху на Кеннеді.
2025-й: розсекречення не допомогло, таємниць тільки більшає
Що дійсно зробив Трамп за 24 години, так це не закінчив війну в Україні, а розсекретив нову порцію матеріалів про вбивство Джона Кеннеді. Нині їхня повна версія розміщена на сайті Національного архіву США. У добірці – 2182 документи, включаючи фотокопії машинописних звітів та рукописних записів. Загалом там близько 63 тис. сторінок.
Трамп віддав наказ розсекретити чергові файли майже відразу після своєї інавгурації, 23 січня 2025 року. На той момент документи іще не були готові до публікації. співробітники міністерства юстиції гарячково завершували їхню перевірку, пишуть ABC News та Reuters. Кожному з них довелося прочитати 400-500 файлів.
Через такий поспіх новий оприлюднений архів, зазначать американські медійники, не категоризований: у документах не вказано, яка служба видала документ, яким є його порядковий номер тощо. Читання ускладнює і якість деяких файлів – це фотокопії старих друкованих та рукописних звітів, які складно (або навіть неможливо) розібрати. На їхнє ретельне вивчення знадобляться місяці.
Проте журналісти та історики встигли зробити висновок, що більшість файлів із нового архіву вже були оприлюднені раніше з «білими плямами». Тепер їх просто виклали без купюр. Більшість матеріалів є документами американських спецслужб і торкаються не тільки розслідування вбивства Кеннеді, а й взаємин США з Кубою та країнами Латинської Америки.
Нагадаємо, що саме на президентство Джона Кеннеді припало загострення стосунків з Кубою, а також – Карибська криза. Тому за Лі Гарві Освальдом, який метушився між радянським посольством в Америці та кубинським в Мексиці, особливо ретельно наглядали. На той час він привертав увагу як людина, що наполегливо вибудовує стосунки з комуністичним режимом. З цієї точки зору він був цікавий спецслужбам.
The Washington Post опитала у березні 2025 року кількох експертів і ті зазначили, що вони досі не розуміють мотивацію, яка могла змусити Освальда піти на вбивство Кеннеді.
Між тим пошук відповіді на питання, навіщо цьому молодику було вбивати президента, тривав аж до початку 1990-х. Причому пошуками займалися не тільки в США, а в СРСР. Такий собі співробітник КДБ на прізвище Ніконов вирішив з’ясувати, а чи не був Лі Гарві Освальд завербований радянською спецслужбою? Звіт Ніконова є у розсекречених матеріалах, і це дуже цікавий документ.
Ніконов свідчить, що за кожним кроком Освальда велося спостереження – у той період часу, поки той жив в СРСР. Але як потенційний агент він так і не зацікавив радянську владу. Можливо, в силу своєї емоційної нестабільності. А ось іще одна важлива деталь: за словами Ніконова, Освальд показав себе як дуже поганий стрілець, коли надумав був постріляти по мішенях у радянському тирі.
Між тим Джон Кеннеді був вбитий людиною, для якої тримати зброю в руках було звичною справою. Бо у Кеннеді всадили дві кулі: перша увійшла в шию і вийшла спереду з горла, а друга потрапила в голову і спричинила руйнування кісток черепа в потиличній частині.
Але якщо Освальд був поганим стрільцем, як він міг поцілити у Кеннеді? Можливо, на нього навісили чужий злочин? Недарма через два дні після замаху він був застрелений сам. Та якщо замовником вбивства Кеннеді був віце-президент Ліндон Джонсон, хто тоді виступив виконавцем злочину?
Як було сказано вище, Дональд Трамп переконаний, що Освальду «допомогли» вбити Кеннеді. Але припустимо, що його просто підставили – як людину з психічним розладом, схильністю до екзальтації та комуністичних ідей. А справжній виконавець злочину залишається невідомим по цей день.
Цікаво й те, що окрім документів про Кеннеді, опублікований у 2025 році архів містить файли і про вбивство Мартіна Лютера Кінга. Однак загибеллю Кінга наразі ніхто особливо не цікавиться. Для чинного президента Америки ця тема, очевидно, не є в пріоритеті. Хоча один з висловів Кінга цитував нинішній духівник Трампа Марк Бернс.
«Несправедливість десь – це несправедливість скрізь», – повторив нещодавно Бернс слова, сказані Кінгом. Що ж, у справі про вбивство Джона Кеннеді несправедливості не бракує. Але час розставляти крапки над «і», очевидно, й досі не настав.
Наталія Лебідь, «Главком»
Читайте також:
- Унікальні кадри після вбивства президента Кеннеді продані на аукціоні
- Трамп підписав указ, яким розсекречує документи про вбивство Джона Кеннеді
- ФБР виявило нові нерозсекречені документи щодо вбивства Кеннеді
- США розсекретять ще 2 тис. документів про вбивство колишнього президента
- США опублікували таємні документи про вбивство Кеннеді
Коментарі — 0