Велізар Шаламанов: Надання військової допомоги Україні – в інтересах Болгарії
інтерв'ю
Ситуація у Софії починає змінюватися у позитивний для України бік?
Широкомасштабна агресія проти України не змусила Росію припинити розпочату нею гібридну війну проти усієї Європи. Болгарія довгі роки перебуває на передовій цієї війни.
В умовах конвенційної війни проти України, однією з головних на сьогодні цілей російської гібридної атаки проти Болгарії є недопущення надання нею військової допомоги Києву. Донедавна Росія мала певні успіхи у цьому питанні. Проте, схоже, ситуація починає змінюватися у позитивний для України бік. Про це, а також інші теми, які матимуть важливе значення для звільнення Болгарії від російської «опіки», – в інтерв'ю «Главкома» з колишнім міністром оборони Болгарії Велізаром Шаламановим.
Пане Шаламанов, останнім часом можна було неодноразово чути про те, що на першій сесії парламенту (19 жовтня) проєвропейська коаліція «Демократична Болгарія» збирається внести пропозицію щодо надання військової допомоги Україні. Яка ймовірність того, що вона справді буде внесена і що її підтримають?
Можу з упевненістю сказати, що «Демократична Болгарія» внесе таку пропозицію, яка, хоч би що говорили місцеві проросійські сили, повністю відповідає інтересам нашої країни. До цього ми маємо від партії «Продовжуємо зміни» публічне запевнення, що вона підтримає таке рішення. Також є велика ймовірність того, що воно буде підтримано й з боку ГЄРБ – найчисельнішої депутатської групи в парламенті. А це говорить про те, що голосування за пропозицію «Демократичної Болгарії», найімовірніше, буде успішним. При цьому більш важливим я вважаю механізм контролю за виконанням рішення парламенту про надання зброї Україні, оскільки є дуже велика ймовірність, що тимчасовий уряд усіма силами його саботуватиме.
Яким чином?
Річ у тому, що рішення парламенту не буде настільки конкретним, що в ньому буде говоритись, наприклад: «Передайте Україні 100 танків, 200 гаубиць та 500 тонн боєприпасів». Враховуючи це, тимчасовий уряд може просто затримувати виконання рішення, може говорити, що немає придатної техніки для передачі, що це озброєння вкрай необхідне для болгарської національної безпеки тощо. Хоча насправді озброєння, яке може бути передане Україні, є в достатку. До речі, після обіцянки ремонтувати українську техніку в Болгарії вже минуло достатньо часу, але досі для цього тут так і не було створено жодних умов.
Для того, щоб вищевказані варіанти не реалізувались, проєвроатлантичним силам в болгарському парламенті необхідно зробити три важливі кроки. По-перше, створити механізм контролю, тобто тимчасову парламентську комісію. Постійні комісії можуть бути створені ще не скоро, а передавати зброю та контролювати цей процес треба вже сьогодні. Без відповідної комісії такий контроль неможливий. Парламент не може щодня викликати міністра оборони та запитувати його про те, як виконується його рішення. Подібні тимчасові комісії ми вже бачили у попередніх «короткочасних» парламентах (ті, що діяли між достроковими виборами – ред.), які були створені з різних приводів та працювали досить ефективно.
По-друге, необхідно, щоб рішення про передачу зброї Україні включало і вказівку уряду негайно розпочати переговори з союзниками про заміну техніки. Це якраз необхідно для того, щоб не дозволити уряду використати аргументи на кшталт «ми не можемо залишити болгарську армію без зброї».
І, по-третє, після ухвалення парламентом рішення та його виконання, необхідно негайно прийняти ще одне – щодо програми переозброєння болгарської армії, що затримується вже більш ніж на один рік. Оскільки ми не можемо розраховувати тільки на замінну техніку від союзників. Російська п'ята колона тут максимально перешкоджатиме тому, щоб Болгарія постачала Україні зброю та аргументувати свої дії тим, що болгарська армія позбавляється можливості виконувати свої конституційні обов'язки. І саме рішенням парламенту про переозброєння нашої армії та розвиток сил союзників на болгарській території можна буде подолати ці перешкоди.
Вже минуло достатньо часу, але Болгарія досі не виконала обіцянку ремонтувати українську техніку
Президент Румен Радев, який, як ми знаємо має певні симпатії до Росії, може якось перешкоджати виконанню рішення парламенту?
У нього, за великим рахунком, для цього є дві можливості. Перша – працювати через фактично підконтрольний йому тимчасовий уряд. Але, коли є парламент, тимчасовий уряд стає підконтрольним парламенту і вже не може бути керованим президентом. Друга – президентське вето. Однак, якщо він його накладе, пропозиція про військову допомогу Україні повернеться назад до парламенту, де протягом 24-х годин буде знову підтримана. Після цього президент уже не зможе використати своє вето.
А чому президент так опирається наданню військової допомоги Україні та підтримці її прискореної інтеграції до НАТО?
Тут, звісно, краще запитати його особисто (усміхається – «Главком»). Але я вважаю, що він, по-перше, переконаний у тому, що в Болгарії більшість людей не бажають, щоб Болгарія надавала військову допомогу Україні. І ці люди – це його основний електорат. Хоча, повинен сказати, що такі його переконання, насправді – оманливі. По-друге, не можна виключати наявність певних залежностей, які визначають його позицію. І нарешті – його особисті світоглядні помилки та нерозуміння реальної ситуації навколо російсько-української війни.
Одночасно з конвенційною війною проти України Росія продовжує вести активну гібридну війну проти Європи. Болгарія – одна з країн, що перебуває на її передовій. Чи бачите ви сьогодні зміни в цілях та підходах Росії до ведення гібридної війни проти вашої країни?
На початку широкомасштабної агресії Росії проти України, одним із головних її завдань у Болгарії було змусити її президента Радева говорити про те, що Росія виграє цю війну і ввести в оману молодого та відносно недосвідченого прем'єра Кіріла Петкова, що Київ впаде за три дні. І спочатку росіянам це вдалося. Але, потім вони були неприємно здивовані дуже швидким дорослішанням Кіріла Петкова та Асена Василєва (разом з Петковим – співголова партії «Продовжуємо зміни» – «Главком»), які відкрито стали на бік України та євроатлантичного співтовариства, яке її підтримує. Також вони були безкомпромісними у питаннях відносин із «Газпромом», після того, як той припинив постачання газу до Болгарії, а також вигнання російських дипломатів. Результат усім відомий: за допомогою президента Радева та деяких політичних сил цей уряд було повалено.
Ну і без російського посольства тут точно не обійшлося...
Так, звичайно. Російське посольство було головним замовником та диригентом усіх цих дій. Воно використало свій вплив на президента та деяких політиків і тим самим продемонструвало свої можливості у Болгарії.
Після повалення кабінету Петкова, Кремль доклав достатньо зусиль, щоб такі проросійські сили, як «Відродження», отримали максимальну кількість голосів, а інші – як «Болгарський схід» – пройшли до парламенту, і щоб вийшла ситуація, за якої буде дуже складно створити уряд.
Зараз Кремль намагається максимально використовувати політичну невизначеність у Болгарії з тим, щоб посприяти якнайдовшому правлінню в ній тимчасового уряду. Ще кращим варіантом для нього було б створення уряду, який був би під контролем президента і очолювався лідером «Болгарського сходу» Стефаном Яневим (колишній міністр оборони, який на початку російської широкомасштабної агресії проти України, закликав не спішити називати її війною – «Главком»). У Кремлі вважають, що таким чином вони зможуть запобігти передачі Болгарії озброєння Україні.
Не менш важливою метою для Кремля є також продовження блокування процесу переозброєння болгарської армії, розміщення на території Болгарії багатонаціональних сил та літаків країн-союзників. Це сприяє подальшій деморалізації та деградації болгарської армії, а також ще більшому поділу болгарського суспільства.
Чи розглядаєте ви можливість нових диверсійних дій з боку Росії на болгарській території за прикладом тих, які ми вже не раз бачили в минулому?
Болгарія – досить важлива ціль для гібридних атак Росії. І як при конвенційних атаках, так і при гібридних, зазвичай є ескалація зусиль, а при отриманому успіху – експлуатація успіху. Я очікую, що якщо Кремль не досягне швидкого успіху в поточних гібридних атаках на Болгарію – буде ескалація, яка може призвести до диверсійних дій. Але навіть при досягненні Кремлем мінімально позитивного результату це не буде закінченням атак, це буде сигналом до розвитку успіху. І тому Болгарії необхідно дуже серйозно ставитись до цих загроз.
Ще місяць тому, коли в Росії було оголошено мобілізацію, я говорив, що Рада з безпеки повинна розглянути всі сценарії з прямою загрозою Болгарії, щоб вжити відповідних заходів. Вони повинні стосуватися, насамперед, і посилення контррозвідувального режиму, захисту критичної інфраструктури, підвищення рівня кіберзахисту, підготовки до захисту населення на випадок ядерної або хімічної аварії, і навіть ескалації війни з використанням ядерної та хімічної зброї. Наразі дуже актуальним є вжиття заходів щодо недопущення інфільтрації до країни представників російських спецслужб під виглядом дезертирів від мобілізації.
Після підриву Керченського мосту, у Кремлі заявили, що вибухівка, яка нібито була причиною вибуху, потрапила до Росії, зокрема й через територію Болгарії. Якою, на вашу думку, є мета такої заяви?
Кремль намагається навіяти болгарському суспільству, що його держава причетна до агресивних дій проти Росії. І слабкість болгарської держави в особі тимчасового уряду Радева перетворило це навіювання у пряму загрозу безпеці Болгарії. Оскільки замість того, щоб зробити ті кроки, які вони повинні були зробити в першу чергу, як керівництво держави-члена НАТО та ЄС, вони розпочали перевірки прокуратури. А це, по-перше, говорить про те, що і президент, і його тимчасовий уряд налаштовані слухати насамперед не те, що говорять у Брюсселі чи Києві, а у Кремлі. По-друге, у нас все ще немає культури перевірки фактів та консультацій із розвідками союзників. І це при тому, що всі знають, що те, що виходить від Москви, є здебільшого пропагандою та дезінформацією, яка має принаймні тричі перевірятись. Перший раз – за відкритими джерелами, другий – через дипломатичні канали з країнами-союзниками та партнерами, і третій – на рівні спецслужб, які мають свій інформаційний обмін. І це, насправді, дуже тривожно, оскільки наше державне керівництво не бачить того, про що говорять у світі, не консультується зі своїми союзниками та їхніми спецслужбами і йде нав’язаним йому хибним шляхом.
Болгарії необхідно дуже серйозно ставитись до загроз з боку Росії
Ну і насамкінець – якими будуть ознаки того, що Росія програє розпочату гібридну війну проти Болгарії та починає її втрачати?
Історія вже знає приклади, коли Росія втрачала Болгарію. Вперше це сталося 1885 року під час об'єднання Болгарії. Воно відбулося всупереч інтересам Росії та мало наслідком сербсько-болгарську війну. Після нашого об'єднання, Росія вирішила нас покарати і прибрала з території Болгарії всі свої війська, залишивши, таким чином, її віч-на-віч із Сербією. Більш того, російські офіцери вирушали добровольцями до Сербії, щоб воювати проти болгар.
Тобто, за аналогією можна сказати, що Росія втратить Болгарію тоді, коли болгарська влада почне приймати рішення насамперед на користь своєї країни і ігноруватиме російський інтерес. І тут питання стоїть не так у символіці – знесенні радянських чи російських пам'ятників, зупинці «Турецького потоку» тощо. Це, звичайно, все важливо, але це, швидше за все, буде наслідком більш важливих рішень. Тобто, наприклад, коли Болгарія буде не на словах, а на ділі поглиблювати свою інтеграцію і в НАТО, і в ЄС, при цьому не звертати увагу на те, що про це скажуть у Кремлі. Або коли в Болгарії «закриється» російське посольство. До речі, посол Мітрофанова обіцяла його закрити після того, як Болгарія видворила 70 російських дипломатів, але досі так і не виконала своєї обіцянки.
Або ж – і це взагалі поєднує у собі всі три вищесказані тези – коли Болгарія надасть Україні необхідну їй військову допомогу. Це і відповідатиме болгарським інтересам, і наблизить країну до ядра НАТО і ЄС, і стане приводом для того, щоб Мітрофанова залишила Болгарію, оскільки не впоралася з поставленими їй Кремлем завданнями.
Ігор Федик, для «Главкома»
Коментарі — 0