«Зараз чи ніколи». Лідери США, Японії та Південної Кореї скликають екстрений саміт

Цього тижня президент США Джо Байден прийме в Кемп-Девіді прем'єр-міністра Японії Фуміо Кісіду та президента Південної Кореї Юн Сок Йоля. Саміт відбудеться у вирішальний для відносин трьох країн момент – «зараз чи ніколи». Про це пише видання Foreign Affairs

В останні місяці до об'єднання союзників спонукають ракетні загрози з боку КНДР і глибоке занепокоєння з приводу військового потенціалу та намірів Китаю. Але ці взаємні стурбованості існують десятиліттями, і внутрішня політика – особливо Сеула та Токіо – часто заважає трьом країнам успішно координувати стратегію. 

Однак наявність у США президента-інтернаціоналіста, у Південної Кореї – сміливого лідера із зовнішньополітичними амбіціями за межами Корейського півострова, а у Японії – прем'єр-міністра, який прагне зміцнити активну безпекову політику, знаменує унікальну можливість для тристоронньої співпраці.

Бажання розвивати тристоронні відносини відбиває підхід американського лідера до геостратегічної конкуренції: нарощування могутності США шляхом зміцнення організацій та альянсів. 

Але через історичне протистояння змусити Японію та Південну Корею дійти згоди буде непросто. Байдену потрібно діяти швидко, оскільки таке вікно можливостей для США не залишатиметься відкритим вічно.

З чого все починалося

Тристороння співпраця між Японією, Південною Кореєю та Сполученими Штатами розвивалася уривками протягом останніх 30 років, прискорюючись у періоди посилення північнокорейських загроз та застопорюючись у моменти погіршення відносин між Південною Кореєю та Японією.

Проте три країни далеко просунулися з середини 1990-х, коли почалася координація їхніх зусиль у відповідь на зародження в КНДР ядерної програми. Вже 1998 року вона запустила першу багатоступінчасту балістичну ракету над територією Японії. Сьогодні подібні провокації стали звичайною справою, але тоді здригнувся весь регіон.

У тому ж році Японія та Південна Корея зробили важливий крок до згладжування гострих кутів загальної історії. Президент Південної Кореї Кім Де Чжун та прем'єр-міністр Японії Кейдзо Обуті провели в Токіо історичну зустріч, на якій останній визнав колоніальну окупацію Кореї Японією з 1910 по 1945 рік та приніс офіційні вибачення. Це послабило напруженість і допомогло Вашингтону підготувати ґрунт для розвитку тристоронніх відносин.

А 2002 року Північна Корея визнала факт наявності секретної програми створення ядерної зброї. Шістьсторонні переговори щодо денуклеаризації КНДР за участю Китаю та Росії, які стартували наступного року, стали однією зі спроб Вашингтона зміцнити тристоронні зв'язки. Однак історична ворожнеча та внутрішня політика продовжували позначатися на відносинах Південної Кореї та Японії.

Президент Південної Кореї Лі Мен Бак посилив напруженість, коли у 2012 році здійснив суперечливий візит на низку островів, відомих як Токто у Південній Кореї та Такесіма — в Японії, які обидві країни вважають своїми. А в 2013 році японський прем'єр Сіндзо Абе  викликав гнів Південної Кореї та Китаю відвідуванням храму, де вшановують пам'ять загиблих за Японію військовослужбовців, включаючи засуджених військових злочинців.

Незважаючи на напруженість, зберегти відносини між Сеулом та Токіо в той період допомогли ядерні випробування Північної Кореї та дипломатичний тиск із боку США. 

А вже 2021 року чергові провокації з боку КНДР, включаючи випробування крилатої ракети великої дальності, знову спонукали адміністрацію Байдена наполягати на проведенні тристоронніх зустрічей. За рік таких було десять, хоч без безпосередньої присутності лідерів. Але напруженість все одно не зникла. 

На організованій США в листопаді того ж року зустрічі заступника міністра закордонних справ Японії Такео Морі заперечував проти участі у спільній пресконференції з міністром закордонних справ Південної Кореї Чхве Чжон Гон через суперечки з приводу островів Токто /Такесіма. 

Зараз або ніколи

Однак сьогодні зірки сходяться на регіональному та внутрішньому рівнях, і адміністрація Байдена прагне зміцнити тристоронню співпрацю, поки не згас наступальний порив.

Рішення Юн Сок Йоля приділяти пріоритетну увагу південнокорейсько-японським зв'язкам, незважаючи на слабку внутрішню підтримку, разом із прагматичним підходом Кісіди до корейських справ, допомогло стрімко відновити відносини між Токіо та Сеулом. 

Незважаючи на досягнутий за минулий рік прогрес, успіху не гарантовано. Співпрацю Юн Сок Йоля з Японією вітали у Вашингтоні, але не в Сеулі. 

Демократична партія Кореї, яка в даний час контролює Національні збори і є головним суперником правлячої Партії народної влади, розкритикувала угоду, яку президент уклав з Японією щодо примусової праці під час Другої світової війни, назвавши її «найпринизливішим моментом» у дипломатичній історії Південної Кореї. 

У Сполучених Штатах тристоронні відносини підтримували як демократичні, і республіканські адміністрації. Проте відмова президента США Дональда Трампа від альянсів та відносно усунений підхід його адміністрації до погіршення відносин між Японією та Південною Кореєю не гарантують високого байденівського ентузіазму з боку президента-республіканця.

Наступного року Байден загрузне у президентській кампанії і, можливо, не зможе провести черговий тристоронній саміт до закінчення терміну повноважень. Тому дуже важливо, щоб усі три лідери максимально серйозно підійшли до цього моменту, перш ніж політична ситуація знову зміниться.

На порядку денному

Візит до Кемп-Девід є важливим тим, що стане першою автономною зустріччю трьох лідерів для обговорення тристоронньої співпраці. На порядку денному, як завжди, нові заходи щодо посилення стримування Північної Кореї. Раніше цього року сторони домовилися в режимі реального часу обмінюватися інформацією про північнокорейські ракетні випробування, а цього тижня, ймовірно, обговорять уже конкретні кроки.

Тріо також може усунути потенційні прогалини та непорозуміння, пов'язані з плануванням на випадок непередбачених ядерних подій, включаючи нещодавно засновану двосторонню американсько-південнокорейську консультативну групу без Японії. З іншого боку, Південна Корея та США захочуть більше дізнатися про майбутні можливості Японії щодо нанесення контрударів, про які йдеться у її Стратегії національної безпеки на 2022 рік.
 
 Для всіх трьох високим пріоритетом залишається співпраця в галузі економічної безпеки, включаючи стійкість ланцюжків постачання. Незважаючи на американське схвалення спрямованого на зниження ризиків підходу до економічних відносин з Китаєм, є сумніви щодо волі та здатності адміністрації Байдена підтримувати фокус оборонних економічних заходів та ще й у координації з союзниками.

Розбіжності через Китай є неминучими. Сеул вибудовує стосунки з Пекіном обережніше Вашингтона і Токіо, враховуючи географічну близькість і більш великі економічні ставки. Понад 40% експорту його напівпровідників йде до Китаю. Корейські фірми на кшталт Samsung мають у Китаї великі виробничі потужності, які останнім часом потрапили під приціл американсько-китайської конкуренції. Їм забезпечили тимчасове зняття американських обмежень на постачання обладнання для виробництва чіпів, без якого заводи довелося б закрити. 

Нарешті Кісіда, Юн Сок Йоль і особливо Байден шукатимуть шляхи юридичної організації співробітництва. Одна з можливостей полягає у щорічному проведенні саміту лідерів трьох країн або, як мінімум, офіційне оформлення тристоронніх зустрічей радників з нацбезпеки, які в останні три роки проводилися на тимчасовій основі. Також до тристоронньої співпраці можна залучити заступників чи робочі групи з конкретних питань: економічна безпека, енергетична співпраця та клімат. 

Бачу ціль – не бачу перешкод

Організація планування та управління цими тристоронніми відносинами з боку адміністрації Байдена відображає її широкий підхід до наведення порядку в Індо-Тихоокеанському регіоні. Там вважають, що мережа альянсів та інститутів допоможе розширити вплив та легітимність та підтримувати порядок, заснований на правилах, незважаючи на геостратегічну конкуренцію з Китаєм. 
 
Водночас зміцнення тристоронньої співпраці пов'язане з ризиком подальшої ескалації у відносинах із Північною Кореєю, яка навряд чи відмовиться від ядерної зброї чи повернеться до переговорів. Такий спосіб створення коаліції також може спровокувати Китай та Росію, які критикують зусилля США щодо зміцнення альянсів у Європі та Азії.  Адже за останні сім місяців ці дві країни провели спільні військові навчання у Східно-Китайському та Японському морях.