СБУ позбавляє Росію звання країни-бензоколонки

Колись тодішній президент США Барак Обама назвав Росії «країною-бензоколонкою». На Московії дуже образились на такий вислів американця. Що ж, справді настав час внести певні корективи у цей вислів.

Дрони СБУ позбавили Росію цього звання. Виявилося, що статус «країни-бензоколонки» ще треба заслужити. Бо бензоколонка – це коли бензин є. А коли нафтобази горять, НПЗ постійно палають від дронів СБУ, а бензин по талонах в половині регіонів, то це вже не енергетична наддержава. Це держава, яка поступово втрачає контроль над власною паливною системою.

Те, що роблять підлеглі очільника СБУ Євгенія Хмари та їх далекобійні дрони, багато хто досі оцінює за кількістю влучань. Їх справді багато. Про майже щоденні ураження ми не могли і мріяти ще рік тому. Але головний результат вимірюється не кількістю пожеж, а кількістю проблем, які виникають після них.

Кожен удар СБУ по російському НПЗ, кожна знищена нафтобаза, кожен спалений резервуар це не просто мінус на тисячі тонн пального. Це удар по впевненості російської економіки у власній невразливості.

У Москві десятиліттями вважали, що можуть безкарно качати нафту, продавати її світу і фінансувати будь-які військові авантюри. Але тепер раптом з’ясувалося, що нафта сама по собі нічого не варта. Її ще треба довезти, зберегти, переробити, відвантажити і доставити споживачу. Саме по цих ланках системно б’є Служба.

Сьогодні зранку бачимо вдалий удар СБУ по московському НПЗ. «Найкраща у світі ППО» довкола Москви не допомогла. Крім того, тільки за останні дні прильоти по ключовому комплексу перевалки «Таманьнефтегаз», по нафтобазі розрезерву «Темп» та по ряду інших об’єктів.

Всі вони створюють для Росії проблему, яку не можна вирішити пропагандою. Резервуар не відремонтує Соловйов. Установку переробки не запустить Путін. А пожежу на терміналі не загасить чергова заява російського МЗС. Найгірше для кремля те, що ця кампанія має накопичувальний ефект. Росія ще може приховати один удар. Кремлівський дід може применшити наслідки другого. Але коли атаки стають регулярними, система починає втрачати запас міцності.

Сьогодні Росія витрачає ресурси не на розвиток нафтогалузі, а на латання дірок. Не на будівництво нових потужностей, а на відновлення старих. Не на збільшення експорту, а на боротьбу з внутрішнім дефіцитом. Фактично українська спецслужба змусила одну з найбільших нафтових держав світу воювати за власний бензин.

І це, мабуть, найболючіший парадокс для кремля. Путін починав війну, розраховуючи використати енергетику як зброю проти інших. Але через роки саме енергетика стала однією з його найуразливіших точок. З насолодою дивився на кадри «свошника», який приїхав з окупованого Криму і бігає з каністрою по заправках Краснодару. Всюди отримує відмову. «На бензоколонке бензина нет».

Головний результат ударів СБУ полягає навіть не у знищених резервуарах і не у мільярдних збитках. Головний результат у тому, що Росія поступово втрачає свою ключову перевагу. Вона втрачає здатність легко перетворювати нафту на гроші, а гроші – на війну.

Саме тому кожен новий удар по нафтовій інфраструктурі має вкрай важливе значення. Це частина великої кампанії очільника СБУ Євгенія Хмари з виснаження російської економіки. Кампанії, яка б’є прямо по фундаменту РФ.

Країна-бензоколонка без бензину виглядає не страшно. Вона виглядає безпорадно.