Нові штрихи до теми про Ірину Фаріон

Як же цікаво спостерігати за людьми, які довгий час мали ознаки українця – користувалися мовою, вважалися інтелектуалами, навіть щось там писали про Україну. Але тут на феномені Фаріон їх ніби прорвало – звідкілясь полізло роздратування, ненависть і презирство, до всіх і всього, що має українську суть!

Ці «псевдоукраїнці» навіть не зрозуміли, що справа зовсім не у персоналіях і окремих прізвищах. Справа в самій глибинній особистій позиції і цілісному світовідчуттю.

Щоб бути справжнім українцем, замало любити сало чи вареники, замало навіть любити рушники та вишиванки. Потрібно любити український народний побут, епос, поезію і пісню, відчувати і розуміти українську душу. І бачити світ очима українця. Якщо нема цього всього комплексу рівнів, то значить, людина під дією пропаганди або втратила свою українську суть, або просто є жертвою історичних обставин, які закинули її пращурів в Україну.

І доки були мирні часи, все ніби то йшло добре, але тут раптом війна – і ти прекрасно розумієш, що носиш в собі менталітет ворога твоєї країни! Більше того – деякі українці здаються тобі такими ненависними, що здається, розстрілював би їх власними руками!

На жаль, це симптоми нинішньої соціальної хвороби, якою заражені чимало наших земляків. І я добре розумію суть цієї хвороби. Один знайомий, котрий працює лікарем венерологом розказував, що перш ніж лікувати пацієнта з венеричною хворобою, яка часом протікає майже безсимптомно, треба зробити ін'єкцію гоновакцини, яка загострить хворобу, і тоді вона перейде в активну стадію.

Так от Ірина Фаріон, якщо хочете, це та сама вакцина, яку вкололи всім потенційно хворим. А що далі – лікуватись а чи ходити і поширювати цю хворобу? Це справа особиста. Але за свідоме зараження інших має бути відповідальність!

Ну й на закінчення трохи філософії і політики. Люди, котрі знайомі з категоріальними поняттями форми і змісту, дуже легко відділяють одне від іншого. Тобто добре розуміють, що форма подачі Ірини Фаріон може бути грубою, неприємною або навіть свідомо провокативною, як вже було сказано вище. Але до змісту не може бути жодних претензій, якщо ви, звичайно, думаєте і відчуваєте як більшість генетичних українців.

Зрештою, на підтвердження цієї думки чомусь спливає в пам'яті фраза президента США Франкліна Рузвельта на рахунок політичного лідера Нікарагуа: «Так, Сомоса, можливо, і сучий син – але це ж наш сучий син!»

Пам'ятайте, що життя не є чорно-білим, як комусь дуже хочеться! Існують кольори!