Про солдатів, що сидять у тилу

Один офіцер дуже не хотів потрапити на передову. Готуючись до мобілізації, він обрав собі місце служби, де шанси на це були невисокі. І відкрито казав своїм підлеглим: «Я високо ціную своє життя – дорожче, ніж життя кількох [пейоративна назва військовослужбовців армії держави-агресора]. Я успішна заможна людина, не публічна, у мене сім'я, мене не цікавлять медалі і соціальний капітал. Якщо прийде наказ відбути на передок, я його виконаю, але сам не зроблю нічого, щоб туди потрапити».

Що, вже засуджуєте його? «Тиловий щур» і все таке? Тоді слухайте далі.

А далі він казав: «Якщо колись нам все-таки доведеться опинитись на передку, ми маємо зробити все, щоб бути до цього максимально готовими. Це збільшить наші шанси накришити побільше [пейоративна назва військовослужбовців армії держави-агресора], а самим залишитись живими».

Він дуже довго прослужив у тиловому підрозділі. І кожну вільну хвилину витрачав на навчання і тренування – себе і своїх підлеглих. Не мав шкідливих звичок і був в ідеальній фізичній формі, за можливості проходив різні курси і підтягував туди своїх людей. Якщо зустрічав когось з бойовим досвідом чи корисними на війні знаннями, всіма правдами й неправдами влаштовував так, щоб той погодився провести заняття, щось показав, чогось навчив. Діставав і роздавав усім посібники з військової справи. Залучав волонтерів, щоб забезпечити своїх бійців найкращим – враховуючи те, що вони сиділи в тилу, це було непросто. Більшість його мотивованих друзів, які спочатку були разом з ним, пішли звідти в бойові підрозділи...

А потім, оскільки жоден військовослужбовець собі не належить і вибору, де служити, не має, його відправили під Бахмут. Станом на сьогодні його рота відбула там вже дві ротації. Обидва рази, тьху-тьху, вийшли без загиблих і без важких поранених (а противник – навпаки). Думаю, не в останню чергу чергу завдяки шаленій багатомісячній підготовці.

Чи зможе хтось тепер сказати, що він робив неправильно?

Історія друга. Боєць на тиловому блокпості під час перевірки документів не зовсім ввічливо поспілкувався з дівчиною-фронтовичкою з величезним бойовим досвідом. В зв'язку з цією ситуацією (і безліччю інших подібних) з'явилося багато зневажливих і відверто хейтерських коментарів на адресу «тилових» військових.

Друзі! Військові не діляться на «бойових» і «тилових». Вони діляться на відповідальних і безвідповідальних, мотивованих і немотивованих, тощо. Без тилу фронт неможливий, і кожен тиловик завтра може опинитися в самому пеклі. А може, вже там побував. Нещодавно, коли виник публічний скандал навколо одного військового і дехто почав його хейтити, хтось дуже слушно сказав: «Я вважаю, що він вчинив неправильно, але хейтити його не буду й іншим не раджу, бо завтра він може загинути і нам усім буде соромно».

Всі, хто служить зараз в армії, де б вони не були, крім, хіба що, закінчених «аватарів» і злочинців, працюють на нашу спільну перемогу. Розділяти армію на фронт і тил – не просто неправильно, а злочинно.