Правда командарма Попова. Що розказав усунутий з посади російський генерал
Міжусобна війна в РФ не припинилася і після провалу заколоту «Вагнера»
Надвечір 12 липня російська брехня про те, як «точно і потужно знищуються укріплені позиції ЗСУ», отримала ще одне, досить несподіване, спростування. У вигляді аудіозвернення командарма 58-ї загальновійськової армії РФ генерал-майора Івана Попова, яка воює на запорізькому напрямку.
Попов заявив, що його усунули з посади «за правду» у доповіді вищому командуванню про погану організацію контрбатарейної боротьби, відсутність станцій артилерійської розвідки, а також ротації на фронті.
13 липня жодного роз’яснення ситуації з боку російського МО або Генштабу РФ так і не надійшло. Але гірка правда про стан окупаційних військ вже лунає не лише з боку Пригожина, а й путінських кадрових генералів.
Як бачимо, міжусобна війна не припинилася і після провалу заколоту «Вагнера» (декларованою метою якого була відставка начальника Генштабу Герасимова і міністра оборони Шойгу).
Цікаво, що аудіозвернення командарма Попова до «своїх гладіаторів» (розміщене у внутрішньому чаті) оприлюднив у публічному просторі той самий депутат-генерал Гурульов, який перед цим в етері у Скабєєвої підтвердив загибель в Україні генерал-лейтенанта Цокова. Про що також вперто мовчали у Шойгу. Отже, розкол на рівні Держдума-МО РФ знову підтвердився.
Відсторонення Попова від командування 58-ю армією – чи то за «панікерство» чи то за правду – розкололо й «воєнкорів». Одні писали, що «армія – поза політикою і публічною критикою верховного головнокомандування». Інші, що це «жахливий теракт і диверсія проти моралі в армії».
Усе це доводить, щонайменше, дві речі. Перша: ламається вже не тільки найманська, а й кадрова путінська армія. Друга: тиск Сил оборони України на окупантів робить тріщини не тільки зовні (Попов визнав факт «масової загибелі та каліцтва» на запорізькому фронті), а й зсередини. Отже, український контрнаступ успішно триває. На всіх фронтах.
Але «правда командарма Попова» довела й іншу річ. До маршу на Москву залишки своїх запорізьких «гладіаторів» він звісно не закликав. Натомість запропонував продовжувати їм війну з Україною «заради пам’яті тих, хто загинув». В окупованому Сімферополі нещодавно було урочисто відкрито стінопис з написом «Якщо почав – перемагай».
Якщо росіяни нарешті визнали, що вони «почали», то це означає остаточне банкрутство відомого наративу «не ми це почали».
Але соціологічні заміри в РФ дійсно фіксують, з одного боку, загальну втому росіян від подальшої невизначеності та зниження підтримки «СВО». А з другого – необхідність пояснення продовження війни. Яке й втілюється потроху в «якщо почали – то треба перемагати».
Ця фраза з книги «Острова в океані» Ернеста Хемінгуея і зовсім не стосується війни (вона популярна у тренерів з мотиваційного зростання). Проте саме вона наразі й визначає фатальні настрої значної частини того, що називається російським суспільством: «якщо вже влізли в Україну – треба продовжувати і за можливості перемагати».
Ось ці настрої й підхопила пропаганда. Констатувавши таким чином остаточну кризу путінського цілепокладання війни в Україні. Жодної іншої мотивації для росіян продовжувати її, крім як загинути «в пам’ять тих, хто загинув» – вже не пропонується.
Коментарі — 0