Свято, що живить надію на перемогу

Велике дванадесяте свято Успіння Пресвятої Богородиці сповнює наші душі особливою надією, спокоєм і прагненням миру, насамперед, духовного.

В умовах жорстокої війни, горя, страждань, руйнувань і насилля, які ворог приніс на нашу землю, серед цієї темряви зла, нинішнє свято живить надію на перемогу. Серед руїни воно стає свідченням чудесного відновлення. Коли смерть відбирає кращих, коли гинуть невинні – Успіння нагадує нам, що розлука з ними все ж є тимчасовою, і для вірних вона подібна до розлуки сну: коли засинаємо, то розлучаємося з усіма, але коли прокидаємося – то знову спілкуємося. Так і смерть для вірних є сном, від якого прокидаємося завдяки Воскресінню Христовому, знову зустрічаючи тих, з ким тимчасово були розлучені.

Дорогі брати і сестри! Успіння Пресвятої Богородиці – це день завершення Її земного подвигу і день зустрічі Її зі Своїм Сином, Господом нашим Ісусом Христом. Вона покинула землю, залишивши земне життя, але не припинила Свого піклування про нас, не позбавила нас Своїх молитов і материнської любові. Це доведено впродовж багатьох віків, підтверджено безліччю чудес і любов’ю християн всіх віків і народів, які повсякчас з вірою просять Її захисту – і отримують його: «Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитов наших в час скорбот не відкинь, а від бід визволяй нас, єдина чиста і благословенна. Пресвятая Богородице, спаси нас».