24 лютого буде звичайним військовим днем

Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна готується до швидкоплинної війни.

Ця теза, як на мене, більше розрахована на західну аудиторію. Тому що всі останні події, у тому числі Мюнхенська конференція з безпеки, показали бажання Заходу (не готовність, а саме бажання) якнайшвидше закінчити російсько-українську війну. І це бажання обумовлюється насамперед внутрішньополітичними інтересами наших західних союзників. Наприклад, – непрості президентські вибори, що плануються в 2024 році в США. Президент України подає сигнал Заходу, що якщо ви хочете якнайшвидшого закінчення, то це можливо, але дайте нам для цього необхідну зброю.

Якщо ж говорити не про сигнали, а про реальність, то тут я звернув би увагу швидше на фразу міністра оборони України Олексія Резнікова в інтерв’ю, опублікованому 19 лютого у «Форбсі».

Він сказав: «Всі розуміють, що війна триватиме ще досить довго». І міністр, мабуть, виходить не з того, що ми хочемо отримати, а з того, що нам дають – і ми вже маємо.

Тому слід реалістично оцінювати, на яку аудиторію направлені заяви. І де дається констатація, а де озвучуються прагнення українського керівництва, які збігаються із бажаннями Заходу – і можуть бути реалізовані під час створення ним певних умов.

Думка Зеленського про те, що чим більше росія втратить на Донбасі, тим швидше зможемо завершити цю війну перемогою України, на мій погляд, абсолютно вірна. Росіяни зараз зібрали на Донбасі найпотужніший кулак своїх сил. І те, що ми, використовуємо цей театр військових дій для перемелювання наступального потенціалу росії, позбавляє росіян не тільки ініціативи, а й можливості також активно наступати на Півдні. Хоча вони готуються до цього. Якби ми позадкували на Сході, як це планував противник, то своїм відступом створили б йому і логістичну, і політичну, і моральну змогу широкого наступу по всій лінії фронту. Але сьогодні Донбас тримає удар. І тримати його там, враховуючи геодезію та урбанізацію регіону, набагато легше, аніж у степах Півдня.

Тому правильна тактика, що ми «перемелюємо» сили супротивника у Донецькій та Луганській областях, не даючи йому зосередити ударний кулак на інших напрямках.

При цьому у Кремлі явно роблять ставку на затягування війни. Там розуміють, що чим довше вона триватиме, то більше до неї адаптується російська економіка, звикне російське суспільство. І тим менше, на жаль, буде шансів на перемогу України. Тому що ми повністю залежимо від підтримки Заходу, а вона – від внутрішньополітичних настроїв у ЄС, Великій Британії, США. А ресурс терпіння європейців та американців – вичерпний. Війна йде не на їхній території, тому не всі розуміють, чим може обернутися поразка України та для чого її підтримувати. А західні уряди діють, виходячи виключно з настроїв своїх громадян. Які втомлюються від нашої війни. Звичайно, Захід продовжить нас підтримувати, але масштаби цієї допомоги поступово скорочуватимуться. Кремль, схоже, на це розраховує. Тому намагається затягти війну.

Крім того, економічні наслідки для росії виявилися не такими тяжкими, як передбачалося. Країна-агресор досить успішно обходить санкції через Китай, Туреччину, Казахстан... Простий приклад – експорт смартфонів у росії з Вірменії, яка їх не виробляє, зріс торік вдесятеро. Санкційні товари з Європи та США не йдуть у рф, але їх закуповує той же Китай, а потім перепродує в росію ... Тобто, росія адаптується під санкції.

Що стосується річниці вторгнення, що наближається... Навряд чи щось глобальне росіяни здатні влаштувати до 24 лютого. Швидше, це буде звичайний військовий день. Можливо, з якимось ракетним обстрілом. Але нічого екстраординарного, сподіваюся, не станеться.

Кремль розраховував на потужний успіх до 21 лютого, коли путін має намір звернутися до федеральних зборів.

Але оскільки навіть масований наступ окупантів на Донбасі ніяк не можна назвати успішним, російське керівництво не загострюватиме уваги на відсутності позитивних результатів якимись екстраординарними діями.

Тому, найімовірніше, 24 лютого буде звичайним військовим днем. У росії ж він використовуватиметься насамперед у пропагандистських цілях. Нічого особливого саме цього дня я не чекаю.