«Ультиматум Кремля»: Путін дійсно зробив велику ставку

З одного боку, дії Кремля виглядають дійсно суцільним блефом, орієнтованим передусім на внутрішньоросійського споживача. Звична пропагандистська жуйка «ми – найбільш мирна держава у світі й нас всі дуже бояться».

Бо як інакше сприймати, скажімо, пункт «Росія пропонує НАТО підтвердити, що вони не розглядають одне одного в якості супротивників». А як тоді сприймати зміст оновленої воєнної доктрини РФ, цілком демонстративні антизахідні навчання, основні теми офіційної пропаганди? А куди тоді дівати новини останніх років про таке саме оновлення оборонних доктрин країн-членів НАТО, де Росію прямо позначалось «ймовірним супротивником»? А легенди натівських навчань і навчань підрозділів країн НАТО щодо «умовного ворога», цілком собі російського?

В принципі, чи не всі пункти «ультиматуму» прекрасно вкладаються якраз в концепцію «для внутрішнього споживання». Ті ж пункти «Росія пропонує НАТО відмовитися від будь-якої військової діяльності в Україні, Східній Європі, Закавказзі, Центральній Азії» чи «Росія пропонує НАТО не розміщувати додаткових військових та озброєння за межами країн, у яких вони були на травень 1997 (до приєднання до альянсу країн Східної Європи) – крім виняткових випадків за згодою Росії та членів НАТО».

При тому це дуже односторонні «пропозиції про гарантування безпеки»: Росія виставляє вимоги – і ні слова про те, який інтерес НАТО поступатись по всіх зазначених пунктах. Заради чого? Чи взагалі РФ розраховувала на реальну дискусію довкола цього опусу?

«НАТО не контактував з Москвою після оприлюднення російських пропозицій», як заявило російське МЗС. Натомість голова Міноборони Німеччини заявила, що представники країн НАТО обговорять це десь на цьому тижні.

Ситуація не надто однозначна. Франція заявляє, що «не хоче повернення до холодної війни» і виступає за діалог. Німеччина відмовчується. Велика Британія передумала надсилати власний контингент до України у випадку ескалації ситуації. Це з одного боку.

З іншого боку, командувач європейських сил НАТО генерал Уолтерс запропонував розширити контингент альянсу в Болгарії та Румунії, пише Spiegel. А представники адміністрації США заявляють, що «готові організувати великі наслідки з високою ціною» для РФ у випадку, якщо не спрацює дипломатія. І підтверджують, що ведуть інтенсивний діалог з Україною щодо військової допомоги.

Тобто, Путін явно мріє про повернення двополярного світу, коли один з полюсів в Кремлі. А НАТО не вважає цю концепцію актуальною. І цілком підставово: достатньо порівняти військові бюджети США ($768 млрд) і РФ ($45 млрд). Це навіть якщо не брати до уваги спільний бюджет НАТО (€1,56 млрд) і оборонні бюджети країн ЄС.

Але Путін все ще має «ядерного кийка» – і в Росії прямо говорять про можливість розмістити ядерний арсенал на території Білорусі. Збройний контингент РФ на наших кордонах теж нікуди не дівся. Тобто, немає гарантій, що кремлівський ультиматум лишиться блефом. Зауважу, в понеділок голова російської делегації на переговорах у Відні Гаврилов заявив, що «Росія дасть військову відповідь, якщо НАТО продовжуватиме наступати на болючі точки».

І рішуче «перекриває кисень» Путіну і РФ в цілому через ті ж економічні санкції, але вже геть в інакшому масштабі.

За чотири тижні побачимо. Все одно якось вплинути на ситуацію ми не можемо, Україна втратила суб’єктність. А неоднозначні дії Зеленського останніми тижнями (плюс «кремлівські кроти» довкола нього, плюс не легітимізований «віцепрезидент» з величезними повноваженнями, плюс жорсткий виступ влади на стороні однієї великої бізнесової групи проти інших...) тільки ускладнюють наші перспективи. І погіршують ставлення до нас навіть в найбільш лояльних колах в США.

Через внутрішню війну Зеленського Україна може втратити все у війні зовнішній.