Російські еліти готуються до розвалу Росії

Останнім часом у мережі активно обговорюють конспірологічну теорію про застосування так званої нейронної зброї, тобто можливості впливати на мізки людини за допомогою електромагнітних хвиль чи чогось іншого.

Навіть агресивну поведінку пса Байдена, який кидається на першого-ліпшого, схильні пояснювати цим. Зазвичай, говорять про застосування цього винаходу (якщо, звісно, такий є) проти політиків, а оскільки винахід приписують Китаю, то, звісно, проти американських посадовців. Хоча не виключено, пишуть прихильники таких версій, що Пекін використовує цю зброю і проти політичних опонентів.

Не знаю, чи ділився Сі Цзиньпін секретами цього дива зі своїм кремлівським колегою, та поведінка Путіна разюче відповідає симптомам, які приписують дії нейронної зброї. Його історичні відкриття вже не дивують нікого у світі, його риторика про цілі «СВО» міняється, як березнева погода у Львові. Але окремі його рішення, – які традиційно для Росії, – стають директивами прямої дії, що здатні здивувати й досвідченого спостерігача.

Днями державна дума Росії, вочевидь, з ініціативи Путіна ухвалила поправки до закону про військову службу, які, серед іншого, вносять зміни до регулювання обігу зброї та дозволяють створення «федеральних армій».

Згідно з ними такі формування створюватимуться у вигляді спеціалізованих державних унітарних підприємств (звиняйте за абревіатуру – ДУП). Такі підприємства ініціюються вищими посадовими особами суб'єктів РФ за рішенням президента Росії з метою посилення охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки в період мобілізації, у період воєнного стану, у воєнний час.

Зрозуміло, що ДУПи можна трактувати як аналог української тероборони та можливість для Кремля проводити надалі приховану мобілізацію. Адже за розпорядженням центру, ці формування можуть бути використані як резерви для українського фронту.

Однак, зважаючи на специфіку Росії, а особливо на досвід функціонування приватних воєнних компаній на кшталт «Вагнера», ДУПи, найімовірніше, «повернуть не туди». Уявіть собі логіку поведінки очільника потужного російського регіону, на балансі та утриманні якого перебуває це збройне формування, що має у своєму розпорядженні стрілецьку зброю, легкі міномети та кулемети.

Гадаю, якщо ситуація в ерефії, й без того майже неконтрольована, загостриться до межі, приватні армії регіонів захищатимуть своїх годувальників або ж стануть інструментами для боротьби за владу.

Напрочуд лояльне ставлення Путіна і його силовиків до заколотника Пригожина з його «походом справедливості» на Москву посилює переконання регіональних еліт у тому, що слід готуватися до найгіршого сценарію – розвалу Росії. Якщо «кухарю Путіна» зійшло з рук публічне приниження кремлівського старця, і Пригожин досі на свободі, ба більше, – Кремль поквапився згладити свої рефлективні репресії з конфіскацією вагнерівських коштів, – то для сильних російських губернаторів тим паче не варто остерігатися путінського гніву. Зрештою, всі побачили, що у Росії відсутня сила, здатна утримати ситуацію у випадку непередбачених катаклізмів. Навіть ФСБ на диво інфантильно реагувала на пригожинську дефіляду, позамикавшись у своїх локальних офісах.

До слова, губернатори й не надто очікували на вказівку зверху. По-перше, коли «кухар» рухався до Москви, лише десяток з 90 очільників федеральних утворень Росії висловили підтримку Путіну.

А, по-друге, очільник Псковської області, наприклад,  вже давно сформував власну ПВК, а про воєнізовані формування держкорпорацій, зокрема Газпрому, пишуть вже кілька років поспіль. Тобто насправді найпотужніші гравці з владної когорти РФ вже готові до найпесимістичніших сценаріїв, які їх чекатимуть.

Мушу зауважити, що й російська так звана ліберальна опозиція теж покладає надії на внутрішній бунт, незалежно від того, хто його очолить. Так було й у випадку з пригожинським бунтом, коли, здається, тільки Ходорковський виступив проти підтримки відвертого кримінальника та головоріза. Відтак ми бачили реакцію Навального на арешт Гіркіна (уявіть собі рівень цинізму – воєнного злочинця, що наважився облаяти Путіна, ікона російської опозиції назвала політв'язнем). Але що вдієш, – ці, з дозволу сказати, демократи, звикли загрібати жар чужими руками і наївно сподіваються, що хижаки путінського призову, здобувши владу, принесуть її «інтелігентикам», бо, мовляв, вони в курсі, як керувати.

На жаль, у «федерації» немає іншої перспективи – лише бунт і розвал. Чим потужнішими ставатимуть удари ЗСУ, чим активніше українці повертатимуть свої території, тим швидше цей процес перетвориться на незворотний. І ми обов'язково побачимо, як монстр на глиняних ногах впаде, розсипавшись на купу уламків. Тож вже зараз варто подумати над тим, як реагувати на цей колапс, аби не виявитися під завалами прогнилої імперії.