Що відбувається на полі бою. Огляд за тиждень

Якщо брати загалом, на рівні загальних тенденцій – на перший погляд, картина боїв може виглядати незмінною, тому мовляв навіщо їй давати додаткову характеристику.

Але з іншої сторони, кожен день стабільного положення на фронті, який зараз вигризають наші воїни – це кожен день для того, щоб Україна змогла знайти рішення по виходу із «позиційної війни», та прискорити темп боїв проти ворога. І якщо міркувати саме з такого ракурсу, то побачимо наступне.

Авдіївка

Авдіївський напрямок – за місяць штурмів армія РФ тут втратила 7,5 тисяч «багнетів» та понад 200 одиниць.

Але так як ці втрати менші навіть за рівень 25% від початкової кількості угрупування російських військ, то окупанти й далі здатні проводити штурмові дії та облогу Авдіївки.

Той факт, що російські окупанти в рази збільшили використання дронів біля Авдіївки, означає лише те, що рашисти відпрацьовують формат використання саме ударних БПЛА замість легких бронемашин для підтримки дій своїх штурмових груп.

В спробах продавити нашу оборону біля Авдіївки ворог ставить не тільки на маси піхоти, але й на вогневу міць також: крім авіації та антирекордних чисел по скиду крилатих авіабомб, росіяни пішли на масоване використання «класичної» артилерії, реактивних касетних боєприпасів та вогнеметних танків ТОС-1 «Солнцепек».

За даними з відкритих джерел (профільний ресурс GMK Center), наразі з Авдіївського коксохіму евакуйовано все цінне обладнання та весь до останнього цивільний персонал.

Що в свою чергу може свідчити про перехід контролю над територією об'єкти повністю в руки наших захисників.

Бахмут

Бахмутський напрямок - маємо зафіксувати, що в боях за сам Бахмут наступив новий етап, де одночасно наступати намагаються і наші війська, і ворог.

Рашисти намагаються не тільки відбити втрачене в районі Андріївки та Кліщіївки, але й також намагаються тиснути в районі Берхівки.

Раніше у відкритому доступі була цифра, що тут угрупування російської армії налічує понад 50 тисяч «багнетів», судячи з усього, ця цифра лишається незмінною за рахунок підкріплень, які можуть надходити з території РФ.

Куп’янськ та Лиман

Куп’янський та Лиманський напрямки - є показова статистика, що за місяць боїв тут рашисти втратили дещо менше 1,5 тисячі «багнетів», і водночас – аж понад 200 одиниць техніки. Це насправді суттєво пояснює динаміку бойових дій на цих відтинках фронту – виходить, що командування армії РФ більш чутливо реагує саме на втрати по техніці, аніж на втрати по живій силі.

Мар'їнка

Маріїнський напрямок – лишається постійно «найгарячішим» зараз, хоча лінія фронту там не рухається ніяк.

Причину такої наполегливості ворога пояснюють зокрема постійні та результативні удари ЗСУ по військовим об’єктам окупантів в Донецьку. Судячи з усього, «прильот» по центру навчання операторів БПЛА для них був особливо болючим.

Південь

Південь загалом – якщо узагальнити усі наявні у відкритому доступі фрагментарні дані, то отримаємо наступну картину.

На Запорізькому напрямку рашисти теж постійно та активно штурмують, просто це поки не отримало належної медійної уваги.

Але й допитливі OSINT-ери із DeepState фіксують, що в районі Вербового наші війська на ранок 10 листопада здобули новий тактичний успіх та просування по лінії фронту.

Динаміка бойових дій на лівобережній Херсонщині зараз явно визначається тим, що ані в наших військ, ані в окупантів там нема достатньої щільності по силам та засобам, щоб прискорити темп боїв.

Але і не варто забувати, що і там укріплення «лінії Суровікіна» є також, прорив укріпленої лінії оборони противника – задача неймовірно складна, та навіть подолання «зубів дракона» не є просто як «перекинув пірамідку й поїхав». Тому роздавати багатообіцяючі анонси по Лівобережжю – зараз точно не варто.

Російські загарбники у своїх відкритих ресурсах бідкаються, що наші війська на Лівому березі наче як мають перевагу по засобам РЕБ, дронам та інтенсивності артпідтримки.

Водночас, самі рашисти тут роблять ставку на «авіаційний терор», тобто активне метання керованих авіабомб, літаки відіграють роль авіації.

У повідомленні прес-служби ГУР МОУ від 5 листопада про участь працівників відомства в одному із профільних форумів було вжито такий цікавий пасаж – «Коментуючи перспективи штурмових спецпідрозділів ГУР МО України, наші офіцери наголосили на важливості розвитку технологічної складової ― передусім, безпілотних засобів ураження».

Можливо, саме у тій площині й лежатиме один із ключів до перелому ситуації на фронті із «позиційного тупика».

Воєнно-політичне керівництво РФ протягом останніх днів заявляло про ріст начебто в 7 разів по випуску танків, або ледь чи не до 2100 машин за 2023 рік. Та про прискорення мобілізаційних процесів в темпі до 25 тисяч «штиків» за останні 2 тижні.

По танкам у росіян може бути дуже груба приписка, і вони туди ймовірно вписали тупо все – і нові машини із заводу, і розконсервовані Т-55/Т-62, і поремонтовані танки після боїв проти ЗСУ.

По темпам мобілізації «багнетів» також питання відкрите у плані, а як швидко вони можуть послати таке поповнення на фронт.

Але вцілому, цей порядок цифр може давати впевненість воєнно-політичному керівництву РФ, що вони здатні як мінімум відновлювати свої втрати без «перенапруження сил», і відтак здатні вести довготривалі бойові дії проти нашої країни.

ГУР МОУ також публікувало оновлені цифри по арсеналу РФ, котра тепер має в запасі 870 далекобійних ракет усіх типів. Але з того випливає одна цікава тенденція:

• виходить, що ще у травні 2023 року темпи в російського ВПК по дозвуковим КР типів Х-101 та «Калібр» вперлись «у стелю» показника орієнтовно до або по 30 одиниць на місяць, і навіть в жовтні ця цифра не помінялась;
• у той час як по балістичним та крилатим «Іскандерам» темпи виросли різко в 6 разів за 6 місяців – від 5-6 балістичних та 1-2 крилатих ракет у травні 2023 року до 30 балістичних та 12 крилатих ракет до цього ОТРК в жовтні 2023 року.