Зоя Казанжи Громадський діяч

Бранці Кремля, яких дійсно варто пожаліти

У російських в'язницях та на окупованих територіях досі перебувають тисячі українців
ілюстративне фото: Depositphotos

«Та країна ніколи не буде нормальною. Вони, власне, не були і не намагалися»

Колись я написала пост, що не треба мати багато розуму, щоб повернутися самому, добровільно, у печеру дракона. І багато хто був незгодний. Аргумент – не чесно кидати свій народ, якщо ти вже відстоюєш певні принципи, то ти маєш бути поряд з людьми.

Поряд, щоб потрапити до вʼязниці? І більше ніколи звідти не вийти?

Так, я знаю, що він такий самий імперець, злегка модернізований. Так, я памʼятаю його слова про те, що «в Луганську немає російських солдатів, якщо і є, то це ті, хто у відпустці і самі туди поїхали». Так, я памʼятаю про «Крим-не бутерброд».

Памʼятаєте Марію Колесникову? Одну із лідерок білоруського протесту. Її лукашенківські кадебісти привезли до кордону з Україною, щоб депортувати. А вона порвала свій закордонний паспорт, щоб повернутися в Білорусь. Повернулась до вʼязниці. Ви давно про неї чули? Давно. Остання новина, яку я бачила, що Марію в тяжкому стані перевели до якоїсь реанімації. У 2021 році вона отримала 10 років позбавлення волі.

Величезні тюремні терміни отримали інші російські опозиціонери. Іллю Яшина засудили до 8,5 років за «фейки» про Бучу. Володимира Кара-Мурзу засудили до 25 років колонії строгого режиму за «фейки» про армію, співробітництво з небажаною організацією і за держзраду.

Я так думаю, що всі ці люди могли бути більш корисні, якби не залишились/не повернулись в росію. За кордоном могли би стати рупором вільного світу, могли би організувати допомогу Україні, до прикладу.

Десь бачила, що Аркадій Бабченко зібрав сумарно допомоги на 2 мільйони євро. Він з перших днів закуповує тактичну медицину, автівки і так далі.

Я зараз спостерігаю людожерську реакцію рашистських пропагандистів на смерть Навального. Дно. Від «собаці – собача смерть», «земля скловатою» і до «путіну не вигідно, бо вибори, це рука Заходу, як вони до нього дістали?!».

Та країна ніколи не буде нормальною. Вони, власне, не були і не намагалися. На жаль, країна велика і з достатньою кількістю ресурсів, підготовлена до воєн, з колосальною пропагандистською машиною і вже вихованим кровожерливим населенням.

Вони всі разом становлять смертельну небезпеку для світу. Світ поки що сподівається, що зможе умиротворити, пішовши на певні уступки. Гітлеру вже колись так йшли, а потім втратили 60 мільйонів і руйнування на півсвіту.

Мені не жаль ні країни, ні тих, хто її населяє. Нікого. Від 0 і до 100 років. Можу лише співчувати. Трохи.

Мені жаль наших людей, які там в полоні, в заручниках, засуджені до неймовірних термінів на 20 і більше років. Їх треба рятувати.

Читайте також:

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: