Між Сі та Путіним. Лукашенку час визначатися

«Поворот – все одразу» – така команда існує у військовому флоті. Армійські команди взагалі не вирізняються витонченістю висловлювання, але на тлі Військово-морських сил ми – практично філологи в погонах. Але що не скажеш – суть цих незграбних формулювань завжди передається точно. Поворот все раптом, це означає… так, саме це. Коли всі державні структури, армія, пропаганда, фермери та шкільні вчителі різко змінюють пріоритети та цілі в житті. Я про Білорусь зараз, ось прямо зараз.

Лукашенко, якого ще недавно гордо називали останнім диктатором Європи, а днями оголосив себе великим демократом, у якого можуть повчитися навіть США – різко змінив курс. Тобто ось уже майже тиждень він за інструкціями з Кремля нагнітає істерію і погрожує Україні другим фронтом. Я не схильний недооцінювати загрози, віра в добро і розум вміли обійматися ще 24 лютого 2022 року.

І якщо диктатор сусідньої з нами країни проводить явно передвоєнні процедури – я краще буду готуватися до найгіршого. Лукашенко викликає на мобілізацію офіцерів запасу. Заявляє про те, що Білорусь перебуває у стані мобілізації. Будує дороги до українських кордонів і позиції для артилерії на кордонах. Це не про оборону. І до того ж заявляє, що Білорусь перебуває у стані війни. З ким, цікаво?

І ось на тлі всієї цієї істерії, спроб змусити нас посилювати оборону на кордоні, послаблюючи ділянки фронту з російськими терористами, він раптом згадує про Трампа. Каже, хочу підписати велику угоду з США і потиснути руку хорошій людині Дональду Трампу.

Це не сон наснився, про велику угоду США і РБ в інформаційному просторі активно говорять з 20 березня. Саме Лукашенко тоді зробив таку заяву. І спеціальний посланник Трампа в Білорусі Джон Коул тоді заявив, що США розглядають можливість запросити самопроголошеного президента Білорусі на зустріч з Дональдом Трампом у Білому домі або в його резиденції в Мар-а-Лаго в рамках дипломатичного розрядження.

Шпагат, на якому намагається втриматися Пюрер, вже потрійний. Китай, Росія і хотілося б ще й США. Тут все логічно і розумно. Але як у цю логіку і розумність вписуються погрози вторгнення в Україну? Ніяк. Дональд Трамп при всій імпульсивності до воєн ставиться дуже жорстко і просто. Справедливі війни він починає, бо мусить.

Усі інші війни несправедливі, і він їх зупинить. Тож картопляному монстру треба одразу визначитися – чи він хитрий нейтральний друг США, чи маленька злісна собачка Путіна. Сидіти на двох цих стільцях йому не дозволить ані Вашингтон, ані Москва. А якщо з мобілізацією і погрозами були просто, вибачте, понти, то вистава не вразила.

І, до речі, бульбофюреру варто задуматися над тим, що, можливо, лише потепління відносин із США його поки що врятувало. Ми постійно нарікаємо на брак резервів ЗСУ, це правда, але… Армія Білорусі – це 50 тисяч недосвідчених солдатів. У нас – 400 тисяч діючих бійців із бойовим досвідом. Мінімум 400 тисяч. До Мінська – це навіть не наступ, а рейд, порівнянний за масштабом із Харківським. Ну і картинку до тексту я поставив теж не дарма.

Вночі наші дрони завдали удару по підприємству за 1400 км від кордону України. Не факт, що росіяни зможуть вивезти за Урал усе важливе. Але в Білорусі взагалі немає Уралу. І, як тема для розмови – як там Мадуро, нормально? Служить? Так, таке буває. Можна одночасно сидіти і служити. Сидіти у в’язниці і служити прикладом…