Візит Орбана до Києва. Розбираємо ключові моменти
Коли хочеш зрозуміти справжні цілі Москви – слухай заяви Орбана та його підлеглих
Що означає зустріч Зеленського з Орбаном? А нічого! Написав великий текст про вчорашній візит з поясненнями. І нагадуваннями деякими.
Орбан нам не друг і не посередник. Є приказка про чоловіка, який ковтає жабу, переконуючи, що вона смачна. Схоже виглядав і Віктор Орбан під час свого «несподіваного» візиту до Києва і розмови з Володимиром Зеленським. Речник угорського прем’єр-міністра повідом, що Орбан запропонував 2 ключові теми для розмови: «європейський мир» і «розвиток двосторонніх відносин».
Політика Угорщини щодо України справді нагадувала умовну «жабу». Натомість європейська реальність, готовність Європи допомагати Україні і давати відсіч імперським амбіціям Росії і Китаю, примушують Орбана цю «жабу» проковтнути і усвідомити власне місце в європейській світовій політиці. Ми лише обговорили оприлюднені нещодавно одинадцять пунктів угорських вимог до України у процесі євроінтеграції. Одне з міжнародних видань влучно назвало їх «вимогами визнати «угорськість» Закарпаття». Видання зазначило, що попри те, що Україна страждає через російську агресію і справді потребує підтримки, на такий ультиматум українці ніколи не погодяться. Орбан виглядав дивно, висловлюючись у Києві про необхідність «негайного перемир’я з Росією», на якому він, однак, «не наполягає».
Повернемося до «11 вимог до України». Колись Угорщина вже «попереджала» схожим чином Словаччину та Румунію, коли стояло питання про їхнє членство у НАТО та ЄС. У той час Будапешт, як і зараз нам, висував до Братислави та Бухаресту ультиматуми, у яких вимагав задовільнити права угорської меншини і закріпити у законодавстві «історично-угорський характер» Трансільванії (північний захід Румунії) та «Північної Угорщини» (Словаччини). Заяви угорських політиків були настільки жорсткими, а стан суспільних емоцій настільки гарячим, що, здавалося б, потрібна лише іскра для того, щоб вибухнула порохова бочка збройного конфлікту.
Що залишилося сьогодні від цих заяв і емоцій після того, як Угорщина, Румунія і Словаччина стали членами ЄС та Північноатлантичного альянсу? Членство у євро-атлантичних структурах стало найкращими ліками, завдяки яким найскладніші історичні проблеми вирішилися, як і проблеми формування поточного політичного порядку. Маємо всі шанси, що з угорськими «вимогами» до України станеться те саме. Адже Будапешт вже піднімав аналогічні питання і під час перемовин про отримання нашою державою безвізового режиму з ЄС у 2017 році, і під час отримання нами кандидатського статусу у 2022 році, і на початку переговорів про наше членство в ЄС у цьому році. Але після певних «кроків назустріч» з боку нашої влади Орбан знімав свій спротив.
Можливо, ключовою стала формула канцлера Олафа Шольца у стосунках з Угорщиною, коли під час голосування за фінансову допомогу Україні, він порадив Орбану «Вікторе, вийди попити кави». Наш уряд повинен вивчати угорські пропозиції, висловлювати власну позицію і твердо відстоювати українські національні інтереси. У тому, що компромісу буде досягнуто, я впевнений. Адже Угорщина грає відверто міченими картами не лише з Румунією, Словаччиною та Хорватією.
Ідеться про територіальний ревізіонізм Будапешта. Впливові сили Угорщини намагаються «переглянути Тріанон», тобто результати мирного договору 1920 року. Ним завершилася Перша світова війна з Австрією та Угорщиною – державами-спадкоємницями Австро-Угорської імперії. Угорщина вже «переглядала» ці результати у 1939-1945 роках, коли стала союзником Третього Рейху. Але після завершення Другої світової війни вона змушена була повернутися до «тріанонських кордонів».
Ми пам’ятаємо заяву Орбана у 2014 році про «угорську автономію» на Закарпатті. Саме тоді, коли російські полчища вдерлися до Криму, на Донеччину та Луганщину. Як пам’ятаємо і відверто проросійську політику Угорщини після 24 лютого 2022 року. Будапешт наполягав на «неминучій поразці України», потребі укласти «мир з Росією», що у трактуванні Кремля означає капітуляцію України і знищення нашої держави та нації. Словом, коли хочеш зрозуміти справжні цілі Москви – слухай заяви Орбана та його підлеглих. І роби висновок, що в Москві дали зелене світло для задоволення угорського ревізіонізму. Але все має свої межі, особливо, у стосунках з Росією.
Наприкінці квітня 2023 року до Будапешта вдруге під час свого понтифікату приїхав Папа Франциск. Це виглядало дивно, оскільки римський понтифік рідко двічі поспіль відвідує одну країну. Мета цього приїзду, найймовірніше, полягала в тому, щоб зустрітися з православним митрополитом Будапешта і всієї Угорщини Іларіоном Алфеєвим. До червня 2022 року він очолював Відділ зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату і був другою особою після патріарха Кіріла.
Зміщення Іларіона з посади і призначення до Будапешта експерти оцінювали як опалу і пониження в ієрархії. Насправді, його перевели до особливо важливого міста для Москви. Будапешт, столиця відданого союзника Росії, став новим центром спеціальних операцій у Європі і майданчиком для продовження «спеціальних відносин» з Ватиканом.
Угорський візит Франциска відбувся у час, коли Апостольська Столиця просувала свій «мирний план» і його елементом стало звільнення 11 українських військовополонених із Закарпаття.
Вони опинилися в Угорщині, де було заявлено, що українські військові є угорцями за походженням. Більшість з тих, хто повернувся в Україну, це спростували. Натомість у Москві прокоментували, що спільно з Ватиканом звільнили представників «карпаторусского населения».
Для Росії вони ніякі не угорці, а представники «великого русского народа». Це демонструє справжні цілі Кремля щодо українського Закарпаття: і це зовсім не його повернення до «угорської матері», бо «матір у нього одна» – російська.
Упродовж минулих двох років ми побачили справжнє місце Угорщини відведене її Кремлем в «боротьбі за мир на російських умовах». Це не суб’єкт політики, її креатор і навіть не посередник. Це ретранслятор потрібних Москві меседжів, «троянський кінь» в ЄС і НАТО, а також зручний майданчик для гри у більш складні комбінації Путіна.
Тепер про погане особисто для Орбана. На розмови до Києва приїхав політик, плани якого відіграти самостійну роль в європейській і, навіть, світовій політиці, зазнали фіаско. Йому не вдалося створити «третю Європу», яка маневрувала б між ЄС і Росією. Його значення для Китаю сильно похитнулося після запровадження ЄС мит на китайські електрокари та іншу продукцію. Він «друг» Дональда Трампа, однак Трамп ще має виграти президентські вибори у США. І ще не факт, що ймовірна адміністрація республіканців виводитиме Америку з НАТО і розвалюватиме ЄС.
Під час недавніх виборів до Європарламенту Орбану не вдалося створити потужного інтернаціоналу, який докорінно змінив би розстановку сил в ЄС. Дякуючи гарному результату Європейської народної партії та збереженню позицій соціал-демократів, розстановка не змінилася. Урсула фон дер Ляєн продовжить очолювати Європейську Комісію, хоча Орбан проголосував проти неї на засідання Європейської Ради. Він був єдиним таким лідером держави-члена ЄС. Це стало символом поразки Віктора Орбана і продемонструвало відсутність його реального впливу на європейську політику.
На завершення про позитив. Добре, що Віктор Орбан приїхав до Києва, і добре, що це сталося на початку головування Угорщини в ЄС. Це свідчить про майже повний консенсус, який склався в Євросоюзі в оцінці російської агресії проти нашої держави. ЄС налаштований продовжувати підтримку України. Цей візит – знак того, що сьогодні ставлення до України дорівнює ставленню до Євросоюзу, його сьогодення та майбутнього. Це заслуга єдності українського народу, його стійкості, згуртованості влади та суспільства. І перш за все героїзму Сил Оборони України, без яких аналіз політичних розкладів не буде вартий виїденого яйця.
Віктор Орбан зрозумів, що ігнорування України показало б його занадто відвертим союзником Кремля і дорівнювало б остаточному обнуленню позицій Угорщини в ЄС і НАТО. Усвідомлення цих фактів дає шанс відкрити нову сторінку в українсько-угорських відносинах. У порівнянні з глобальними викликами проблеми війни і миру, які стоять перед Україною, це може здаватися мало амбітною метою.
Однак в ситуації, в якій опинилися наші двосторонні взаємини, узгодження і підписання міждержавної угоди – потрібна й реалістична мета. Ми повинні пам’ятати, що угорський лідер не стане другом України, так само як він не буде посередником у перемовинах щодо миру в Україні. Він просто повинен стати передбачуваним і надійним сусідом нашої країни.
Читайте також:
- Війна з нульовою сумою. Путін у пастці власних цілей
- Орбан у пошуках ролі посередника. Що це означає для України?
- Безпека, міжнародне право і Формула миру: про що говорили Зеленський із Орбаном
- Головування у Раді ЄС переходить до Угорщини: чого чекати від Орбана
- Чи розуміє Орбан, що війна може постукати і в європейську браму?
Коментарі — 0