Про що мріє пересічний українець?

Глибинне українське суспільство хоче жити як до 2022.

Звісно, воно не сидить тут, у токсичному fb, і не читає всі оці сенсові лонгріди та складні пафосні повчання самовпевнених по життю та не дуже ЛОМів з їх нікому нецікавими «підсумками року».

Воно хоче жити безтурботно, в надспоживанні матеріальними благами і помірним відпочинком, у статевих пригодах і, однозначно, без постійної травмуючої політики.

Воно хоче жити так, наче війна його не обходить. Тому така неадекватна реакція на мобілізацію. Але про це пізніше, коли прийде розуміння серйозності викликів 2024 року.

Для глибинного суспільства завжди був особливо магічним святом Новий рік. Під час нього (як і під час політичних виборів) воно показувало свій колективний шарм, сюжетну міць та панораму самонасолоди від симуляційної впливовості.

Маркером виходу глибинного суспільства на тимчасовий п'єдестал слави саме в цей день завжди був оцей вуличний п'яний ор на весь мікрорайон та дешевий біснуватий феєрверк.

Ця суспільна помісь визначала «горизонтальні комунікації» новорічного свята, коли він набував характер емоційного алкокарнавалу, естафети столового олів'є, ретроградного спіриту під «Іронію...», Сердючку і «голубі огоньки» (які пізніше витіснялись різними «кварталами» та «дізелями»).

Тому цей подіумний «вихід» глибинного суспільства – ідеальна можливість побачити його приховану тваринну суть та масовий світогляд.

До чого всі ці роздуми? Сьогодні став свідками однієї розмови типових представників такої «глибинки» біля маркету – одного вгодованого чоловіка, наділеного ореолом маскулінної правоти по всім питанням Всесвіту (умовно таких прийнято називати «Валєрами», от тільки зараз прошу не прив'язувати ці сенси до відмого носія цього імені) та заклопотаної харчовими питаннями та перспективою купівлі трусів за знижками кобіти (умовно таких називають «Антоніна»). Ну ось вирізка із діалогу:

– Та ваапще... ти чув? 1 січня траур... Капец... Чому народ не питають?... І далі йде реляція про зруйновані трауром плани цих осіб на сите і яскраве святкування 1 січня.

Мораль наступна: ця частина суспільства ніякі застереження чи звернення не сприймає. В деяких моментах воно розуміє лише вимушений «кнут».

Треба припиняти бавитись в цнотливу комунікацію із глибинним суспільством. Щоб лишень не залякати бідних «бубочок» – так думати вже зась.

Попереду складний і дуже ризикований 2024-й рік. 10-та річниця оборонної війни із Росією. Він вимагає зміцнення державної міці та приведення «до почуття» частини суспільства.