Можливі наслідки смерті Кадирова

Дійсно, чеченський Дон-дон останнім часом виглядав не дуже здоровим. Цілком може раптово гігнутися.

І тут треба пам’ятати, що Кадиров та його оточення позиціонуються як прихильники радикального ісламу. А в ньому відношення до смерті вельми серйозне. Земне життя – лише мить. Смерть – перехід до вічного посмертного буття. І відразу після смерті, ще у могилі, відбувається перший суд над душею померлого, зваження його здобутків та гріхів.

Приховувати смерть, видавати померлого за того, хто ще живий – по ісламу великий гріх, і це ускладнює той самий перехід до посмертного існування. Тому чи вмер Дон-дон, всі узнають доволі скоро, протягом доби-двох.

Але ж нас цікавлять наслідки можливої смерті очільника «особливого суб’єкта РФ».

Так от, швидких наслідків не буде. Наступником Кадирова призначать слухняну людину. Російські силовики ненавидять Чечню за те, що там те, що зветься у Росії федеральними законами, заміщено законами шаріату. Відповідно, російські силовики не мають у Чечні тотальної влади, як в інших регіонах недоімперії. Цей особливий стан базується виключно на особистих відносинах Кадирова і Путіна. Яких у наступника Дон-дона не буде.

Відповідно, силовики будуть наїжджати на Чечню без Кадирова, намагаючись позбавити тамтешню владу тіньових грошей і фактичної безкарності за будь-яке свавілля. Трохи згодом і пересічні росіяни, побачивши, що можна, почнуть мститися кадировцям за всі приниження (включно з заградотрядами тік-токерів в Україні!), які вони змушені були терпіти. Пам’ятаєте епізод у поїзді: «Скажи, что Чечня – это круто»?

Єдиний шлях до самозбереження сучасної верхівки Чечні – це спроби герметизації чи навіть відокремлення республіки. І на цьому шляху цілком можлива допомога з боку радикальних ісламістів Близького Сходу.

Але для успішності цього процесу, що символізуватиме початок розпаду недоімперії, необхідна ще одна надважлива передумова: кремлівська влада повинна помітно послабнути. А це може забезпечити лише успішний українській наступ, що викличе нестабільність у владній вертикалі РФ.

Тобто, чи сконав Дон-дон, чи ще жевріє – не має значення. Бо доля України – як завжди в руках українців, які чинять героїчний спротив агресору.