Мирний план для України, або Проект Глобального Півдня

Давайте розглянено гіпотетичну версію. Отже, наразі, в нашому внутрішньому дискурсі присутні лише два варіанти:

Перший – тотальний розгром РФ. Військова перемога, вихід на кордони 1991 року, репарації, дезінтеграція Росії.

Як підваріант – все те саме, але без останнього пункту.

В цьому підваріанті, ризик нової війни зберігається: російське суспільство охоплює ресентимент, як німецьке у 20-х роках минулого століття.

Що в історичному контексті народжує ресентимент, ми всі прекрасно розумієм.

Питання безпеки в данному контексті можна вирішити гарантіями безпеки від наших союзників (на перехідному етапі) та потім – членством у НАТО (5 стаття, ядерна парасолька).

Ймовірність цього сценарію не аналізую, тут лише констатація.

У частини суспільства існує переконання у можливості «заморозки» конфлікту шляхом підписання угоди про перемир'я чи без письмових домовленостей – по факту.

У всіх цих варіантів є одне слабке місце – загроза нової війни і невирішеність ключової тези – чи буде Захід готовий напряму воювати за Україну з Росією у майбутньому.

Але існує і третій варіант, який у нас поки не розглядався.

Одними з гарантів миру можуть стати країни Глобального Півдня, які зараз активно формують свою геополітичну суб'єктність та формують проактивну міжнародну політику.

В останні роки, Глобальний Південь успішно долає дефіцит суб'єктності і позбавляється ментальних травм колоніального минулого, долаючи також і неоколоніальні пастки.

Країни Глобального Півдня зацікавлені в завершенні війни, адже потерпають від її наслідків:

• зростання цін на продовольство;
• глобальна інфляція;
• обмеження постачання з України аграрної сировини;
• високий рівень невизначеності на світовому ринку палива внаслідок санкцій по відношенню до російської нафти та газу.

Коаліція країн Глобального Півдня у якості гарантів миру могла б підписати з РФ угоду про припинення військових дій, адже ні Україна, ані Захід таку угоди підписувати не стануть.

Потім – резолюція Ради Безпеки ООН та введення в зону конфлікту миротворчої місії ООН.

Коаліція Глобального Півдня (мир-система Валлерстайна), таким чином, здійснила би свою геополітичну «ініціацію».

Хто міг би сформувати сили «блакитних шоломів» ООН?

З точки зору, на кого найбільше зважає РФ – це Китай.

Але «зацікавлений нейтралітет» Китаю, робить такий варіант неможливим – він занадто багато видав росіянам геополітичних «авансів».

Тому, ключовим ядром формування миротворчих сил ООН могла стати Індія, яка має необхідні технічні ресурси.

Також в такі сили могли ввійти:

1. Бразилія – як найбільша країна Південної Америки.
2. Мексика – як найбільша країна іспаномовної Латинської Америки.
3. ПАР – як найбільш розвинута країна Африки.
4. Єгипет – ключова країна Північної Африки.
5. Саудівська Аравія – як центральна країна арабського глобального кластеру.
6. Індонезія – як одна з ключових країн Тихоокеанського регіону.

Вказана коаліція Глобального Півдня могла б успішно здійснювати геополітичний тиск на РФ з метою контролю мирного процесу.

По суті, для Глобального Півдня, а особливо для Індії, це могло стати першим колективним геополітичним проектом 21 століття.

Звичайно, це лише гіпотетична версія, один із конструктів мирного процесу.

Але такі варіанти варто проговорювати.