Невдачі росіян радують Китай. І ось чому

Провальні результати обстрілів Києва росіянами напевно дуже порадували людей ще в одному місті. У Пекіні.

Зброя – це інструмент (гео)політичного впливу. Не менш ефективний, ніж гроші.

Менше російської зброї – менше російського впливу.

Недарма СРСР засівав своєю зброєю країни соцтабору і «неприєднавшихся» для зміцнення «дружби і співпраці». Азія, Африка, Південна і Латинська Америка були (і залишилися) полем інтенсивної конкуренції виробників зброї.

Росія намагалася максимально зберегти цей інструментарій, забезпечуючи модернізацію, сервіс і боєприпаси для техніки радянського виробництва, поступово розбавляючи її російською.

Оскільки випадків наочного зіткнення високотехнологічної (пост)радянської зброї із західною було не так багато, зберігалася певна недомовленість щодо ефективності. Бо виставки і навчання – це одне, а війна все дуже чітко проявляє.

Українська армія все наочно показала: російські аналоговнети не витримують конкуренції.

Росія як постачальник широкої лінійки інструментів підірвала свій авторитет. Це не технічний і не економічний – це насамперед політичний провал. Вона де-факто вибуває з вищої ліги і стає в ряд з парою десятків інших країн.

Залишки високотехнологічної (тобто, дорогої) російської зброї навіть після закінчення війни продаватимуться на ринку, що звужується.

А в ніші порівняно нескладних, невибагливих і недорогих озброєнь, які є основним інструментом у діалозі з небагатими країнами, буде конкуренція з тим самим Китаєм.

Це не означає, що Росія прямо завтра обрушиться в цій сфері. Росіяни також вчаться на війні, як і ми. Російський РЕБ/РЕРР, дрони і боєприпаси, що баражують, бронетехніка – все так само тестується в бою, як і з нашого боку.

Інтерес до цієї продукції з боку третіх країн буде. Але товариша Лаврова прийматимуть не так радо. Бо у нього тепер не так багато смачного на руці.

Плюс санкції, через які можливі форсмажори. Плюс питання, а чи зможе Москва гарантувати поставки, коли їй самій треба.

Стрімкий рух у бік Північної Кореї.

Забезпечувати лояльність/нейтралітет «союзників» буде складніше і дорожче.