Чому Угорщина та Туреччина у НАТО, а ми ні? Варто розібратися

Любителі в усьому виправдовувати владу, а проблеми шукати в інших, часто закидають: «Що ви розказуєте про стандарти НАТО! Хіба їм відповідають Угорщина чи Туреччина?»

Зручна маніпуляція, та все ж маніпуляція.

На момент вступу до НАТО Угорщина критеріям Альянсу безумовно відповідала – тому й потрапила в першу хвилю розширення після закінчення Холодної війни.

Що стало після – інша історія. Яка змушує союзників бути ще уважнішими, щоб не допускати інших рецидивів.

А Туреччина – по перше, була залучена під час Холодної війни. А по-друге, є важливим донором у безпеку Альянсу, а не лише отримувачем допомоги. І це досягнуто завдяки динамічній економіці, захисту права власності, привабливості інвестиційного клімату. На цій основі збудовано активний і конкурентоздатний військово-промисловий комплекс, який дозволяє забезпечувати власні оборонні потреби.

Щоб зрівнятися з Туреччиною, Україні доведеться... зробити саме ті зміни, яких вимагають НАТО і ЄС. Бо інвестиції залучаються і економіка розвивається не «нянями» (всупереч переконанню теоретиків від влади), а рівністю всіх перед законом, неупередженістю судів та прогнозованістю і стабільністю регуляторних правил.

До речі: економічні проблеми Туреччини почали загострюватися якраз тоді, коли почалося свавільне втручання в економіку і фаворитизм у призначеннях на відповідальні посади.

Так що замість спогорда пхикати «а от Туреччина...», варто спершу докласти зусиль і досягти принаймні таких самих успіхів в економіці, привабливості для інвестицій і їх захищеності.