Майбутнє України: три складові нашої перемоги

Одне з правильних питань, яке задають підписники, – як ми бачимо свою перемогу. Вихід на кордони 1991 року? Лінія на 2022? Лінія, яка утвориться зараз. Ось моя відповідь.

Наша перемога складається з трьох складових:

1. Збереження держави.
2. Безпека.
3. Розмір.

Найважливішою складовою перемоги є збереження нашої держави. Це масштабне історичне досягнення, яке не вдавалось цілим поколінням. Незалежно від того, як завершиться війна – збереження нашої держави буде нашою перемогою, і поразкою Путіна.

Хтось може сказати, що ми існували як держава 30 років до війни. І так, і ні. Ми існували формально, але не існували реально. Формально – це коли є держава на карті, реально – це коли американець, європеєць, чи японець може назвати цю державу і сказати про неї кілька слів. Існування держави у західній свідомості, ще і як союзника – це утвердження на століття.

Чому так важливо зберегти державу? Ізраїль прагнув здобути державу тисячоліттями. Сьогодні у нього всього лише 20 тис. кв км. Це у 30 разів менше України. Але сам факт існування їхньої держави є впливовим фактором геополітики. Фінляндія втратила значні території, але збереження їхньої держави допомогло їм стати країною з одним з найвищих рівнів життя у світі. Корея залишається поділеною вже понад 70 років, але Південна Корея, яка стала міцним азійським форпостом Заходу, глобальний гравець на рівні технологій.

Другою складовою перемоги є безпека. Навіть, якщо ми відіжмемо Кубань чи Білгород, поки орки будуть воювати – це не гарантує нам нашого існування. Досягнення безпеки можливо у кілька шляхів.

Перший – це розбити ворога так, щоб він більше не міг продовжувати вести бойові дії і виношувати подібні плани. Це виглядає малоймовірним, у силу різних обставин, часто незалежних від нас.

Друге – це власні військові потужності, які не дозволять ворогу думати про можливий напад. Це теж складний сценарій, оскільки, як бачимо, навіть потужні європейські держави виявились неспроможними утримувати потужні армії.

Третє – це союз з іншими державами, який гарантує безпеку та захист. Це єдиний перспективний сценарій для нас. Так, шансів вступити у НАТО дуже мало, але Південна Корея не член НАТО і нічого. Міцні двосторонні союзи значно ефективніша історія для нас, чим навіть членство у НАТО.

Третьою складовою є наш розмір та історичні землі. Жодна держава сьогодні не має тих розмірів, які мала у різні періоди своєї історії. Територія постійно змінюється. Тому її не варто робити константою. Можливо після смерті Путіна ми зможемо і більше взяти чим кордони 1991 року, а можливо і ні. Та поки буде наша держава – ми завжди зберігатимемо шанси розширяти свою територію.

Загалом моя відповідь на те, як виглядає наша перемога ось таке.