Десятки зарубіжних лідерів хочуть миру. Що не так з їх намірами

І Захід, і Глобальний Південь напружено обговорюють і в різні способі наполягають, що в Україні треба перемир'я, обов'язково треба мир, перестати стріляти – а там розберемось!

Знаєте, я за лічені секунди, буквально автоматично, як той Ґуґл, сформував повний логічний ланцюг того, чого на практиці пробують досягнути десятки зарубіжних лідерів. Дивіться.

Крок 1. Мир (незалежно від умов – скільки нам вдасться витиснути з союзників і Путіна, бо це мало на що вплине насправді).

Крок 2. Призначаються вибори (адже ж «нелегітимний» і оце от все, хоча поки в Зеленського рейтинг довіри не опуститься з наявних 50-60% нижче 10%, то результат виборів вам назве кожен; от з парламентом набагато складніше – однак він тим же Зеленським перетворений на декоративний аксесуар замість законодавчого органу парламентсько-президентської республіки, а оскільки Зеленський знов буде обраний, то і ВР 10 скликання матиме таку ж впливовість, як і теперішня ВР 9 скликання).

Крок 3. З України тікають всі, кому закон забороняє це робити під час теперішнього воєнного часу. І заодно потомлені бійці, що воюють, хто 20 місяців, а хто й 11 років, від 2014-го. Дуже багато хто з них це планує: «якщо виживу – то в Європу, все».

Крок 4. Звісно, ті, хто поїхав і вже два роки будує своє життя в Європі, і не подумають повертатись. Ті 50%, які сьогодні кокетливо обіцяють соціологам «повернутись» чи «ймовірно, повернутись», по факту вже зачепились там за роботу, школу/садок для дитини, вивчили мову (так, це не мегаскладна українська, яку і за 30 років хрін вивчиш), визначились з сусідами, з помешканням, з абсолютом закону, отримали громадянство або на шляху до цього, перестали слідкувати за українськими реаліями... Коротше, вони хіба на тиждень заїдуть зуби полікувати (бо там дійсно дорого і черги). Ну і з власністю вирішити бігом – і назад.

Крок 5. Оскільки Росію не «перемагатимуть», а «домовлятимуться» – то це унеможливлює всі репарації-контрибуції, коштом яких планується відновлювати зруйновані міста, виробництва, інфраструктуру в Україні. А в Заходу на наше відновлення грошей нема – всі різко зацікавились власною безпекою і позбільшували оборонні видатки в 1,5-2-3 рази. Наша оборонка? «Ну так війни ж нема – давайте якось самі вибудовуйте – це ж ваша безпека».

Крок 6. Минає 6-9-12-... місяців. Росія відновила запас снарядів, танків, дронів, ФАБів і КАБів, добудувала трохи літаків замість спалених. Поремонтувала НПЗ і відновила потік нафтодоларів до військового бюджету – адже санкції теж знято (бодай основну частину – бо ж «війни нема, домовились»). Підлікувала підстрелених нефатально чмобіків. Піднакопичила мобілізаційний запас в тюрмах. Підрихтувала ракетоносні корита в Чорному морі. Домовилась з Маском про Старлінк і інтернет вздовж лінії розмежування (адже війни нема – хто що йому законно пред'явить?). Ревізувала наявну ядерку і підремонтувала, що треба. Нагнула Білорусь і ввела повноцінний контингент, щоб не мастии собі голову з ганебними дрібними ДРГ хіба через ту частину українського кордону. І знов напала на Україну. Тепер з урахуванням прорахунків 2022-24 років.

***

Не думаю, що основна частина українців дурніша від мене і не може скласти той же ланцюг. Тому ми, м'яко кажучи, з подивом спостерігаємо цю метушню довкола миру – нахіба? Це такий прояв глибокої віри в чудо Боже – щоб заперечувати статистику, історію і об'єктивну реальність?

Нахіба стільки зусиль для того, що точно не дасть позитивного результату? Це знаємо ми, це знають союзники, це знають спільники Путіна. Дуже дивна поведінка, відверто кажучи.