Що заважає Україні проводити реформи

Дійшли руки ознайомитись з вимогами реформ в листі від США, який днями надіслали. І відверто отримав розчарування. Черговий приклад, що ми значно переоцінюємо наших партнерів, з точки зору їх розуміння ситуації і можливості вплинути на неї. Виділю кілька тез про ці «реформи».

Незважаючи на те, що ми можемо констатувати провал «антикорупційних реформ» за останні 8 років, на Заході не вважають, що треба змінити підхід. Вони продовжують думати, що ще 300 детективів НАБУ, ще більше суддів ВАКС, що чергові переатестації і конкурсні відбори в суд, перевірки на доброчесність – можуть врятувати нас від судді Князева. Це все вже було, і результатом був саме Князев, голова Верховного Суду. Незважаючи на лютий треш з Наглядовими радами, які перетворились на легітимацію корупції всередині підприємств – Захід продовжує давити з розвитком цієї реформи, яка вже показала свої негативні наслідки.

Тому мій ключовий висновок – на Заході не готові аналізувати помилки і робити висновки з попередніх років. Але якби вони це зробили, то можливо прийшли б до таких важливих висновків:

1. Суть не в тому, які реформи треба зробити, суть в «спроможності» робити реформи. В України немає ні кадрів, ні розуміння, ні відповідно волі робити реформи західного типу. Не можна вимагати від людей, робити те, що вони не можуть і не розуміють, що їм це дасть. Нажаль, за 30 років Незалежності в нас не було створено західної системи підготовки кадрів. Тому як можуть робити прогресивні реформи люди, які не знають англійської, не розуміють західну логіку і цінності?

Одним з проектів, який я запропонував ОП, коли там працював була «Президентська сотня». Ідея полягала в тому, щоб на відкритому конкурсі відібрати 100 потужних людей, відправити їх на півроку закордон на стажування та навчання, а по поверненню призначити замами в ключові державні інституції. Так за 1 рік ми могли б отримати під 100 нових менеджерів, які враховуючи «кадровий дефолт» влади могли б очолювати важливі інституції.

2. Ні одна країна в світі не робила західні реформи самостійно. Це відбувалось разом з західними державами, які надавали консультаційну, інтелектуальну та іншу допомогу. Не можливо витягнути себе за волосся з болота, якщо ти не барон Мюнхаузен. Звідки ми маємо мати досвід і розуміння роботи наглядових рад, якщо в нас такого ніколи не було. Тому поруч з підготовкою кадрової спроможності, нас мають тягнути по інших блоках. Саме тому я вважаю, що єдині реформи про які ми маємо говорити – це вступ до ЄС і приведення нас у цю відповідність. І тут з досвіду ЄС мають реалізовуватись потужні програми, як це було для наших сусідів з підготовки їх до вступу. А там було багато трешу схожого на наш. Але за допомогою європейських країн – ці країни інтегровувались в ЄС.

Що по – факту. Не розуміння того, що в України немає спроможності проводити реформи, і що нам потрібні не тільки фінанси і зброя для цього – буде мати своїм наслідком бутафорію. Рада буде приймати бутафорні закони, Кабмін постанови, а якийсь суддя Князев буде займатись всім чим завжди, плювавши на конкурси з доброчесності і різні там НАЗК. Нам будуть ставити відмітки про виконання, а по факту в рейтингу корупції ми будемо і далі залишатись в топі.