Ракетні атаки на Україну. Яку задачу ставить перед собою Росія

Їхнє завдання на сьогодні – це не Київ за три дні, а заморожування конфлікту. Та сама тактика крокодила, який не випускає жертву з пащі та з кожною годиною все глибше заковтує її. На сантиметр, на два, на п'ять...

Всі ці ракетно-шахедні атаки проводяться для того, щоб ми втомилися від тривог та безсоння. Тактично вони марні, але стратегічно розраховані створення примиренських настроїв у суспільстві. Щоб ми зітхали і нарікали: ну коли ж це закінчиться?

А це не може закінчитися нічим іншим, крім їхньої поразки. В іншому випадку крокодил дочекається, поки ми затихнемо, і знову клацне щелепами.

Будь-яке перемир'я, будь-які наші поступки, хай навіть ті, що сьогодні здадуться нам розумними і незначними, призведуть до нового витку насильства, нових смертей, нових втрат.

Росія недоговороспроможна. Це не сьогоднішній тренд, це історичний тренд. Хоч би що було обіцяно, вони обдурять. Не йдеться про довіру чи недовіру, йдеться про те, що ніколи за всю історію свого існування ця країна не обтяжувала свої дії будь-якими посиланнями на досягнуті попередньо домовленості.

Розслабимося – і нас зжеруть. Роззброїмося – і нас знищать. Повіримо – і припинимо існувати як країна.

Нам не можна втомлюватися від нічних тривог та гуркоту ППО, бо саме цього росіяни й домагаються.

Віримо у ППО, міць ЗСУ та допомогу союзників.

Рано чи пізно, але країна-терорист понесе покарання за скоєне.

Тримаємось!