Саміт НАТО. Україна отримає сигнал про вступ?

Бачу жваві дискусії щодо двох тем.

Про недостатньо активну, на думку деяких, допомогу Україні з боку Заходу, попри посилення масованих ракетних ударів з боку росії.

Про недостатньо активну, на думку деяких, підтримку євроатлантичних устремлінь нашої країни з боку Північноатлантичного альянсу.

Давайте розбиратися – що слід зрозуміти українцям про військову допомогу Заходу та вступ до НАТО.

На жаль, світова система не здатна оперативно реагувати навіть на варварські дії росіян.

Простий приклад. Трагедія у Бучі навесні минулого року стала лише каталізатором рішень про постачання Україні гаубиць. І це не тому, що наші партнери такі цинічні чи корисливі. Насправді у них нерідко просто немає всього необхідного у потрібній кількості та робочому стані. Європа після 1945 року в своїй масі не воювала і не готувалася до війни. І до цього слід ставитись з розумінням. Не просто робити гучні звинувачувальні заяви. Але й наголосити, наприклад, на тому, що Німеччина за рік пройшла величезний шлях від думки, що Україні взагалі не слід допомагати озброєнням, – до постачання нам новітніх систем ППО IRIS-Т, танків Leopard, БМП Marder тощо.

Щодо липневого саміту НАТО, у мене тут немає позитивних очікувань. Україна, можливо, отримає якийсь політичний сигнал. Але жодної конкретики щодо нашого вступу до Альянсу не буде.

І тут не повинно бути ілюзій. Значна частина євроатлантичного істеблішменту просто не готова розширювати дію 5-ї статті Статуту НАТО (напад на одного члена Альянсу прирівнюється до нападу на весь блок) на Україну, яка веде війну з ядерною державою – росією.

У цьому немає нічого дивного. Країни НАТО мають свої національні інтереси. Яким вони намагаються слідувати.

Нам же слід докладати зусиль, щоб підтримка України військовою технікою, різними видами зброї, боєприпасами не меншала. Ефективно це застосовувати. І всіляко демонструвати свою готовність до вступу до НАТО, у тому числі внутрішніми перетвореннями. Єдністю нації. Якісними реформами. Реальною боротьбою з корупцією. А не просто закликами до совісті тих чи інших членів НАТО або блоку загалом. Подібні заклики належного ефекту не дадуть.