Про критичне мислення, невизначеність і українців

У якості пояснення того, як суспільство й окремі люди сприймають інформацію, події та тенденції, у що вірять, чого хочуть часто наводять «відсутність критичного мислення», бо «погана освіта» чи «тупі» чи «це вроджене». Ну в сенсі «от якби всі українці мислили так само критично як я і мої однодумці, то ото б була країна». Це міф.

Критичне мислення в цьому випадку (на думку авторів) це той метод мислення і той набір переконань, який поділяє автор висловлювання. Наприклад, критично мислити в такій концепції це – підтримувати чи не підтримувати певного лідера, ідеологію (яка правильна тому що вірна), релігію. Але так це не працює.

Окрему категорію «критичного мислення» складають ті, хто наслухався Щедровицького і його учнів. І їх «школу методологів». Ці люди? як навчать такому критичному мисленню, так хоч вішайся. Ця пострадянська пошесть багатьом мозок засмітила.

Так що ж таке справжнє критичне мислення?

Критичне мислення чітко пов'язане з раціональним і науковим підходом до розв'язання задач. Науковий метод передбачає мінімізацію впливу на аналіз (висновки) і рішення когнітивних викривлень. Десятки їх.

А людина істота не раціональна. І з чим більш кризовими особистими чи соціальними процесами вона стикається, тим більше виносить судження і приймає рішення шляхом спрощення реальності і скорочення ланцюжків мислення. І знаходить те просте рішення, яке їй все пояснює. Хто там винний, хто зрадник, чому вона податки не платить чи хто винен що робити нема. Будь-яка людина вразлива до цього.

Саме тому коли суспільство загалом чи людина індивідуальо переживає гостру кризу невизначеності (від війни до важкої хвороби родича), зростає попит:

1. на популізм і прості рішення. Чим більший розрив між багатими і бідними, чим менше працюють соціальні ліфти – тим більше популізму.
2. на ворожок та астрологів, на гомеопатію і гуру (і інші моделі магічної взаємодії зі світом). У СРСР запит на колективного Кашпіровського був великим не тільки тому, що була погана освіта. А переважно через крах способу життя, зрозумілої картини світу.
3. на фінансові піраміди. Вони не тому найбільш популярні в періоди криз, що люди тупішають і менш «критично мислять». А тому, що вразливість до простих рішень зростає.
4. на конспірологію різного рівня.

Чим гостріша криза – тим більше людей стрибає назад, аж до магічного мислення. Люди з чудовою освітою і вчора ще цілком раціональні.

Єдиний дійсно дієвий механізм мінімізувати вплив викривлень мислення на прийняття рішень – знижувати загальний рівень невизначеності. Чим краще люди живуть, тим більш адекватно вони мислять. І навпаки. І це настільки складна взаємозалежність, що спроби спростити їх до простої формули – приречені.

Система освіти, звісно, має адаптуватися до нової інформаційної доби. Бо вона дійсно революційна. Але не треба думати, що доки суспільство трясе, у людей в голові щось нормалізується. В тому числі у моїй чи твоїй, любий читач. Бо це не так працює.

Краще, що можна зробити, щоб не нашкодити і не погіршувати ситуацію в умовах інформаційної революції – це цей рівень невизначеності не підвищувати. Саме тому я зневажаю тих, хто навалює емоцій і ставить клікбейт заголовки, аби був рейтинг чи бабло. Бо ці люди інформаційні терористи в чистому вигляді.

Так, люди не мислять критично не тому що вони тупі, хворі чи в них мозок промито. На останнє хіба що в КНДР можна списати чи у замкнених сектах. Простих рішень вимагає вал невизначеності, бідність, вразливість. Але нічого катастрофічного тут нема. Ми проходимо рівно усе те, що проходили інші суспільства, держави, культури. І в голові кожного з нас право і можливість обирати реакцію, яка спонукає нас до конструктивних дій або до істерики чи відчаю. Цим правом краще користуватися.

Що почитати з теми? Та хоча б Даніеля Канемана і Рiчарда Талера. Вони досі не застаріли.

Дякую за увагу.