Чим запам’яталися перші кроки колишнього шоумена Володимира Зеленського на посаді голови держави
27 серпня минає 100 днів перебування Володимира Зеленського на посаді президента. Звичайно, що нікого весною не посадили, тарифи на газ та електроенергію не знизили, а війна після відставки попередньої влади не припинилася. Та й мало хто з розсудливих вірив, що ці передвиборчі обіцянки будуть виконані.
Президент, який виграв вибори на гаслі «Зробимо їх разом!», наразі не зміг скористатися кредитом довіри і прийняти важливі, але деколи непопулярні рішення. Аналізуючи роботу Зеленського в перші місяці, складається враження, що президент продовжував виборчу кампанію і намагався реалізувати виключно запити суспільства. Згідно з дослідженням КМІС, яке провели в кінці червня – на початку липня, українці серед перших кроків президента очікують зниження тарифів на комунальні послуги, зняття недоторканності та припинення бойових дій на Донбасі. Саме на цих питаннях була зосереджена основна діяльність Зеленського.
Виявилось, що в питанні тарифів у команді Зеленського було більше гучних заяв, ніж конкретних справ. Наприклад, в Офісі президента намагалися приписати собі як заслуги зниження цін на газ. Так, на сайті голови держави з’явилась новина під назвою «У липні ціна на газ для населення зменшиться на 10,4% – президент обговорив ситуацію на енергетичному ринку України з профільними відомствами», в якій повідомляється про те, що «Нафтогаз» слідом за світовими цінами знижує тарифи для населення.
Ціни на електроенергію Зеленському теж не вдається утримати на попередньому рівні. Початок його каденції збігся із впровадженням ринку електроенергії, що відміняв демонізовану формулу «Роттердам+». Але з’ясувалось, що ціни за формулою, по якій НАБУ веде розслідування, є нижчими за нові ринкові (принаймні станом на липень 2019-го). Наразі виконати обіцянку щодо тарифів для населення компетенції у «Зе!Команди» не вистачає, а обговорення стосуються лише зниження цін на електроенергію для промисловості.
Другим у запитах українців було подання законопроєктів про зняття недоторканності з депутатів, суддів та президента. Поки що президент подав проєкт закону щодо імпічменту (№10340), який Верховна Рада навіть не включила до порядку денного.
Із парламентом VIII скликання у Зеленського робочі стосунки не склалися. На хвилі популізму він залучив народних депутатів до переліку тих, кого треба «зробити», і оголосив дострокові вибори. У відповідь на зневажливе ставлення Верховна Рада вирішила блокувати всі ініціативи Зеленського. Навіть кадрові призначення міністрів за квотою президента залишили поза увагою: депутати відмовилися звільняти Павла Клімкіна та Степана Полторака. Тому основна законотворча діяльність голови держави почнеться з роботою нової Верховної Ради. Першим законопроєктом, який вона має розглянути, стане президентська ініціатива щодо відтермінування штрафів за євробляхи до кінця року.
Війна з Росією: навпомацки, малими кроками
«Я хоч з чортом лисим готовий домовлятися, щоб тільки не померла жодна людина. Треба зробити перший крок – припинити стрілянину і розвивати свою країну», – таку позицію з вирішення військового конфлікту озвучував Зеленський до президентських виборів.
А брат першого помічника президента Сергія Шефіра ще й уточнив: «У нас у передвиборчій програмі написано, що якщо прибрати людей, матеріально зацікавлених у війні, вона закінчиться». Людей прибрали, але війна триває. З моменту інавгурації Зеленського загинуло понад 30 військовослужбовців.
Експерти відзначають відсутність у команди Зеленського власної формули вирішення конфлікту на Донбасі, а погоджуватись на російський план вони не хочуть. Тому новообраний гарант відразу ж відновив роботу Мінської групи, призначивши туди Леоніда Кучму, на якого переклав велику частину роботи. Але не варто забувати, що саме зять експрезидента Віктор Пінчук, який був присутній на зустрічі Кучми із Зеленським перед призначенням у групу, в 2016 році пропонував не вимагати повернення Криму заради припинення війни. Дослівно це звучало так: «Крим не повинен стояти на шляху угоди, яка закінчує війну». Чи буде притримуватися такої ж позиції президент, поки невідомо.
За цей період Зеленський налагодив прямі контакти із президентом країни-агресора. Він двічі телефонував Путіну, і обидві розмови були пов’язані з нашими військовими. 11 липня президент України просив російського колегу звільнити українських моряків, а 7 серпня, коли під час «перемир’я» вбили чотирьох українських морпіхів, Зеленський просив Путіна «вплинути на ту сторону».
«Швидше за все, в команді Зеленського схиляються до тактики малих кроків. Наприклад, відведення військ від Станиці Луганської. Про це домовлялися ще 2,5 роки тому. Нині є спроба виконати ці домовленості», – вважає політолог Володимир Фесенко.
Окремої уваги варта ситуація з Романом Безсмертним, якого спочатку повернули до Мінської групи, а через 36 днів звільнили. Очевидно, що Зеленський не сприймає критику, особливо в публічній площині. Адже Безсмертний відкрито вказував на слабкість його позицій у перемовинах з російською стороною.
Але найближчими днями Зеленський може очікувати на перше досягнення – обмін полоненими. Останній обмін відбувся наприкінці 2017 року. Отже, це буде перший тактичний успіх шостого президента.
За усіма трьома головними очікуваннями українців від перших 100 днів президентства Зеленський не може похвалитися досягненнями. Популістичні гасла вже не працюють, а компетентної команди для вирішення завдань так і не сформовано.
Вся влада – в одні руки
Наразі головним «здобутком» Зеленського можна назвати максимальну концентрацію влади. Його четвертим указом був розпуск парламенту і призначення дострокових виборів. Їхній результат здивував навіть команду президента – 124 нардепи по списку та 130 мажоритарників. Внаслідок цього «Слуга народу» створює однопартійну більшість у парламенті та отримує можливість самостійно формувати уряд. Таким чином «Зе!Команда» встановить контроль над двома гілками влади – виконавчою та законодавчою.
«І тепер почнеться найскладніше – як цією владою команда Зеленського розпорядиться. Чи вдасться уникнути спокус і ризиків, пов’язаних із майже абсолютною владою?» – зазначає Фесенко.
Відразу після виборів до Верховної Ради всередині «Слуги народу» вже почалися конфлікти (між Олександром Дубінським та майбутнім керівником фракції Давидом Арахамією). Той же Дубінський анонсував створення неформальної групи мажоритарників з робочою назвою «Справедливість», що може означати процес фрагментації всередині найбільшої за останній час фракції в парламенті.
Монобільшість у Раді й однопартійний Кабмін – це величезний ризик і відповідальність. Наскільки ефективно цим скористаються, буде зрозуміло після призначення прем’єрміністра та членів уряду. У команді Зеленського обіцяють, що це буде технократичний уряд, який зосередиться виключно на покращенні стану економіки і не буде втягнутий у політичні чвари.
Розгони в регіонах
За перші три місяці сформувалася тенденція Зеленського перекладати відповідальність та негатив на місцеву владу. Якщо раніше в поганих дорогах чи низькій пенсії народ винуватив безпосередньо Порошенка, то нині невдоволення людей намагаються перевести з центральної влади на місцевих чиновників. Поки що колишньому артисту це вдається. Майже кожен візит голови держави в регіони супроводжувався гучними заявами, які поки що схвалює народ.
Під час відвідин Закарпаття на початку липня почав проявлятися стиль спілкування новообраного голови держави з чиновниками. Тоді президент розкритикував митників та дав їм місяць, щоб «виправитися» у питанні боротьби з контрабандою.
Наступним під його гарячу руку попав секретар міськради Борисполя Ярослав Годунок, якого Зеленський вигнав зі словами «Вийди звідси, розбійник ти». Внаслідок цього ображений чиновник має намір судитися з президентом.
А з 12 липня Зеленський почав брати з чиновників «добровільні» обіцянки, що вони звільняться, якщо не здадуть важливий для регіону об’єкт у найкоротший термін. Так, у Дніпрі президент зобов’язав мера Бориса Філатова добудувати новий міст до Дня міста – 14 вересня – або ж піти у відставку. Звісно, що така манера прийнятна не для всіх чиновників. Під час візиту в Миколаїв 17 липня керівник місцевого аеропорту Федір Барна не стримався і запитав президента: «Ви хочете нам допомогти, або нас вистроїти тут усіх?».
Але апогеєм нового стилю керування стала вимога Зеленського, адресована нардепу Андрію Іванчуку, знайти 175 млн грн на дорогу до села на Івано-Франківщині. Тобто президент фактично відкрито шантажував народного обранця майже на $7 млн.
Натомість виконувати свої обіцянки президенту чиновники не поспішали. Це і приклад з в.о. голови Миколаївської ОДА, який пообіцяв звільнитися, але відповідний указ був підписаний лише через місяць. А в.о. голови ДФС Олександр Власов, який не звільнив деяких начальників митниць, сам написав заяву на увільнення після слів «Ви вважаєте, що я – ідіот? Пан Власов, добре – я, ви нас усіх зараз вважаєте ідіотами?».
Експерти зазначають, що такі методи свідчать про нерозуміння Зеленським того, як побудована система управління. Бо її не змінити самими звільненнями корупціонерів, адже на їхні місця прийдуть інші хабарники.
«Якщо команда Зеленського не побудує ефективну систему контролю, то над ними будуть просто сміятися», – впевнений політолог Олексій Голобуцький.
Почав домовлятися із олігархами
За перші 100 днів Зеленський встиг провести зустріч із олігархами і окреслити формат роботи з ними. За словами президента, Ахметов, Коломойський і Пінчук вже взяли на себе зобов’язання щодо певних питань. Про результативність цих розмов ще рано робити висновки, адже самі олігархи ніяк не коментують домовленості із президентом. Тільки власник групи «Приват» обурився на слова Зеленського, що «він вкладатиме дуже великі гроші в інфраструктуру Донбасу, але він про це ще не знає». У відповідь Коломойський заявив, що може хіба що пофарбувати пару яток на Донбасі.
Як вказують експерти, про серйозність намірів Зеленського очистити економіку від незаконних впливів крупного бізнесу свідчитиме реальна боротьба з монополіями. І для цього йому потрібно послабити вплив олігархів на Верховну Раду (особливо на фракцію «Слуга народу»), правоохоронні та контролюючі органи.
«Якщо він цього не зробить протягом півроку, то він стане на зразок Ющенка і виконуватиме церемоніальні функції», – вважає Олексій Голобуцький.
Правило «нічого про Україну без України» вже не діє
За цей час Зеленський встиг здійснити чотири закордонні поїздки і зустрітися з п’ятьма керівниками країн. Ці візити показали, що порядок денний міжнародної політики України не змінився. Під час першого візиту в Брюссель Зеленський оголосив свої пріоритети: протидія російській агресії та консолідація міжнародної підтримки, що в принципі не відрізняється від заяв п’ятого президента. Зеленський навіть озвучив частину виступу Петра Порошенка на з’їзді «Євросолідарності», що викликало скандал між Банковою та МЗС України.
17–18 червня президент України здійснив дводенне турне до Франції та Німеччини. Там розмови вже були більш конкретними. Макрона і Меркель цікавила політика Зеленського щодо Донбасу. Згодом відбулися поїздки до Канади (2 липня) та Туреччини (7–8 серпня).
«Зараз новий президент усвідомлюватиме, що стара риторика працюватиме все гірше, а на позиції, що ми захищаємо Захід від Росії, далеко не заїдеш. Що ті ж партнери – Франція та Німеччина – можуть виступати не лише друзями, але й тиснути на Україну», – вважає міжнародний експерт Микола Капітоненко.
Візит до Туреччини фактично завершився нічим. Підписаний договір про співпрацю важко назвати змістовним, а на заклик Зеленського інвестувати в Україну ніхто з турецьких бізнесменів не відгукнувся. Також без суттєвих позитивних результатів закінчилися переговори Зеленського із прем’єром Ізраїлю. Візит був знаковим: вперше за останні 20 років до Києва приїхав глава цієї країни. Але Нетаньягу вдалося втягнути Україну в дискурс навколо столиці Ізраїлю: Зеленського запросили в Єрусалим як до столиці (а це визнають тільки США та ще декілька країн). Досвідчений політик міг би відразу вийти з цієї ситуації, або не допустити її. Але Зеленському доведеться вибирати: визнати Єрусалим столицею і пересваритися з половиною світу, або не їхати – що теж погано.
Але головне, що за Зеленського було порушено принцип «нічого про Україну без України», якого дотримувалися за часів президентства Порошенка. Тепер наші іноземні партнери не консультуються і не інформують Україну про деталі перемовин з російською стороною. Так, у серпні відбулася зустріч президента Франції з Володимиром Путіним, під час якої обговорювали умови врегулювання ситуації на Донбасі й повернення РФ до G7 (з цього клубу Росію вилучили саме за окупацію Криму). Потім ще «встигли небагато поговорити про Україну» президенти Росії та Фінляндії. І жодної реакції української сторони на ці обговорення.
А запізніла реакція Зеленського на можливе повернення Росії до G7 додатково засвідчила незрілість нової влади в питаннях міжнародної політики.
Отже, перші 100 днів президентства Зеленського поки що демонструють його політичну слабкість. Якщо під час передвиборчої кампанії відеоролики та популістичні заяви були ефективними, то реальна політика вимагає компетенції та сильної команди професіоналів. Ані першим, ані другим Зеленський похвалитись не може. Виконувати ж його обіцянки доведеться новому уряду, склад якого тримають у таємниці.
Сергій Чепінський, «Главком»
Коментарі — 0