«Бояться та хрестяться». Ветеран, що втратив обидві ноги, розказав, як суспільство приймає людей з протезами

Ветеран війни Сергій Копищик, який втратив обидві ноги, розповів, що спостерігав різне ставлення оточення до себе. Переважно надто емоційні реакції військовий спостерігав від людей старшого покоління. Про це він розповів у інтервʼю «Главкому».

«Деякі бояться, інші хрестяться. У чому тут прикол? Не розумію. Чого так реагувати на людину без ніг? Переважно старші люди, бабусі всілякі, хрестяться, моляться, як мене побачать. Ледь не плачуть. Мене це напружує», – пояснив військовий.

Копищик пригадав ситуацію, яка одного разу сталася в кафе. Тоді напроти нього сиділа бабуся з внуками, і дівчинка років 5-6 постійно підбігала до ветерана й заглядала під стіл. 

«Цікаво було на мої протези глянути. Та бабця постійно її забирала. Шепотіла: а йди сюди, йди сюди. Не витримав цього та й кажу: чого ви її забираєте? Якщо їй цікаво – хай підійде подивитися. Розвернувся до дівчинки, показав, як вмію рухати протезами. Позитивно ставлюсь до дитячої цікавості», – пояснив Копищик.

За словами ветерана, якщо на вулиці батьки з дітьми підходять і запитують чи можна дитині показати, бо вона цікавиться, то військовому «це приємно». На його переконання, дитині треба розуміти такі речі.

Раніше Копищик розповідав журналістам, що його не ображають чорні жарти в стилі «одна нога тут, друга там». Але водночас він наголошує: так з ним може жартувати лише людина, з якою він до того вже поспілкувався і почав жартувати на цю тему першим. 

«Якщо підійде якийсь там незнайомий чувак і скаже «одна нога тут, друга там», а я його взагалі не знаю… Для мене це буде не дуже. Треба межі знати. Кажу в загальному. Так то ставлюсь до цього нормально. Але це не означає, що кожен перехожий може мені адресувати такі жарти. Та навіть із незнайомими людьми в колективі можу про таке жартувати. За умови, що почуватимусь серед них вільно», – пояснив військовий.

Сергій Копищик також додав, що із закидами на зразок «я тебе туди не посилав» (на війну – «Главком») не зустрічався, але в мережі таке можна періодично побачити.

«З цим важко якось боротися. Дебіли, вони є, були і будуть. Якийсь відсоток людей все одно знайдеться, котрі років за 20 після війни зневажатимуть військових. Немає сенсу вести якісь виховні розмови, сварити. Якщо людина сама по собі свідома, то не буде такого казати. А горбатого лише могила виправить», – вважає військовий.

Ветеран підсумував, що держава має провадити просвітницьку кампанію, пояснювати, що колишні та чинні військові заслуговують на повагу.

До слова, 26-річний Сергій Копищик після поранення та демобілізації повернувся на роботу. Копищик три місяці тому повернувся на підприємство, де працював до повномасштабної війни. Але не на свою посаду оператора листозгину, а на ту, де працювати фізично легше. Йому запропонували бути комплектувальником на складі.

Раніше ветеран, що залишився без обох ніг, звернувся до влади. 

Нагадаємо, раніше ветеран ЗСУ Олег Симороз розповів, що був змушений пройти декілька медичних комісій, щоб затвердила потребу проводити протезування та списатися з військової служби. Під час цього він стикнувся з численними бюрократичними перешкодами.