Чи врятують природу веганські презервативи, веганське м'ясо та розведення тарганів?
На що готові люди заради збереження довкілля?
У Глазго (Велика Британія) сьогодні, 12 листопада, завершилася кліматична конференція під егідою ООН. Україна взяла участь у заході на найвищому рівні: президент Володимир Зеленський повинен був виступити на конференції під час обговорення теми скорочення викидів метану, однак йому це не вдалося. На трибуну глава держави не вийшов. Пізніше міністр закордонних справ Дмитро Кулеба повідомив, що Зеленський просто не встиг на виступ, оскільки був на зустрічі з державним секретарем США Ентоні Блінкеном.
Проте, навряд чи таке пояснення додасть репутації державі. Адже кліматична конференція – це можливість для керівництва різних країн відкласти вбік політику та зосередитися на обговоренні питань, що стосуються збереження планети.
Актор та екоактивіст Роберт Редфорд вважає, що нині лідери країн майже нічого не роблять для порятунку довкілля, і постійні стихійні лиха – наслідок такої бездіяльності. «Я бачу кризу за кризою, і так буде, доки поточна бездіяльність триває. Я не бачу жодної громади, захищеної від екстремальних погодних явищ – пожеж, ураганів, повеней чи посухи. Я бачу, як люди хворіють. Я бачу, як втрачено незліченну кількість життів», – написав він у колонці для CNN.
Екоактивісти не втомлюються повторювати: збереження планети – справа не тільки кожної країни, а й кожної окремої людини. Заради порятунку планети багато людей з різних куточків світу готові жертвувати справді цінними чи, принаймні, зручними речами. Втім, з плином часу інколи виявляється, що ініціативи, покликані рятувати довкілля, можуть навіть нашкодити. Приміром, відмова від виробів із хутра та шкіри породжує іншу проблему: збільшення виробництва, а потім і утилізації виробів зі штучної шкіри та хутра.
Еколог Олег Перегон зауважує, що для розуміння користі чи шкоди від таких ініціатив потрібен час і багаторічні дослідження. «Я вважаю, що важливість будь-якої екологічної ініціативи полягає у тому, що вона змушує людей замислитися над проблемою. Скажімо, ініціатива висадження маленького парку не вирішить проблеми вирубування лісів по усьому світі, однак люди замисляться і, можливо, поділяться цими думками з тими, хто поруч», – зазначив він у коментарі «Главкому».
За словами еколога, траплялося, що екоініціативи, які просувала одна невелика організація, набували загальнонаціонального масштабу. «Візьміть акцію «Не купуй первоцвіт». Якщо раніше такої проблеми ніхто не бачив, то нині у суспільства вже формується негативне ставлення до такого товару», – додає він.
Відмова мати дітей
У 2017 році в журналі Environmental Research Letters було опубліковано дослідження, згідно з результатами якого відсутність дитини в розвинених країнах заощаджує 58,6 тонни викидів вуглецю на рік. Вуглецевий слід у менш розвинених країнах набагато нижчий. Наприклад, дитина в Малаві виробляє не більше 0,1 тонни викидів вуглецю.
Після публікації цього дослідження у різних куточках планети люди почали заявляти про наміри відмовитися від батьківства чи обмежити кількість запланованих дітей. Так, Танмай Шінде з Індії вирішив, що не буде мати дітей із міркувань охорони довкілля. Додатковим аргументом став прогноз від Міжурядової групи експертів з питань змін клімату (IPCC) про те, що його рідне місто може бути затоплене через підвищення рівня моря вже у 2050 році.
«Усі ці застереження вчених про приречене майбутнє цієї планети змусили мене задуматися: яке майбутнє ми створюємо для майбутніх поколінь. Я ухвалив рішення не плодити потомство після багатьох років вивчення інформації про кліматичну кризу та руйнування довкілля», – каже він.
Родині Танмая було важко зрозуміти це рішення, хоча він визнає, що як чоловік може мати більше привілеїв, ніж мають в Індії жінки щодо таких переконань.
Чи варта турбота про довкілля таких жертв? Кожен вирішує для себе. За даними британської благодійної організації Population Matters, хоча перенаселення і сприяє глобальному потеплінню, менша кількість людей сама по собі не вирішить кліматичну кризу.
Прання презервативів
На тлі активної агітації за безпечний секс, кількість використаних презервативів невдовзі зможе конкурувати із кількістю викинутих поліетиленових пакетів. Для того, щоб якось зменшити шкоду для екології від контрацепції, фармкомпанії знайшли два шляхи. Перший – біорозкладні презервативи. Однією з перших компаній, які вивели на ринок цей продукт, стала німецька Einhorn. Згодом підтягнулися ще кілька виробників. Продукт має попит: тільки Einhorn з 2019 року продає понад 4 млн біорозкладних презервативів на рік.
Інший варіанти екофрендлі презервативів – багаторазові. Це не такий вже й сучасний виріб – першими багаторазовими презервативами користувалися у Стародавньому Римі, і виготовляли їх з баранячих кишок, однак сучасні науковці відкинули ідею використання цього матеріалу через його пористу структуру, яка неефективно виконувала потрібні функції. Сучасний багаторазовий презерватив розробили 11 років тому індійські фахівці з компанії Bhagafarma – на базі нанотехнологій. Його роблять з дуже тонкого латексу, товщина якого складає всього 0,01 мм, тоді як товщина «звичайного» презерватива – 0,06 мм. Секрет багаторазового презерватива криється в особливій об'ємній полімерній структурі, за рахунок чого всередині може зберігатися тиск протягом тривалого періоду. Розробники стверджують, що їхній презерватив може бути використаний сотню разів. Цікаво, що до винаходу такого продукту індійців наштовхнули не екологічні міркування, а економічні: на тлі кризи 2010 року індійці шукали різні шляхи для економії.
Працьовиті китайці не лишилися осторонь екотренду і теж запропонували свій варіант екопрезервативів. Нині вони у великому асортименті доступні на торговельних платформах КНР. Китайські розробники заморочувалися не над шляхами потоншення виробу, а над різноманітністю форм і «родзинок». Вироби купують, але скарг від користувачів чимало: «Продавець обіцяє, що використання цього презерватива повністю вирішує проблему передчасної еякуляції. Ризикнемо припустити, що і звичайну еякуляцію прилад повністю усуває», «занадто вузький і не тягнеться». Коштує виріб менше долара. Виробники продукту обіцяють, що він прослужить пів року за умов щоденного використання.
До слова, екозахисники не обмежуються лише багаторазовими презервативами у боротьбі за збереження природи. Вони в цілому виступають за «екологічний секс» і до цього поняття включають також запобігання іншої шкоди, яку може завдати статеве життя для екології.
Ще одна сексуальна екоідея: використання іграшок для дорослих на сонячних батареях. Такі теж існують.
Перехід на штучне м'ясо
Одразу зауважимо, що існує два типи штучного м’яса: рослинні продукти, які за смаковими та текстурними характеристиками наближені до м’ясних продуктів, а також справжнє м’ясо, яке вирощене у лабораторних умовах. Таке м'ясо, вирощене поза твариною, перестало бути науковою фантастикою лише кілька місяців тому, коли у Ізраїлі відкрили перший у світі завод із виробництва такого продукту. На заводі планується щодня виготовляти 500 кг штучного м’яса. Зараз завод може виробляти культивовані курятину, свинину та баранину без використання сироватки тварин або генетичної модифікації, а скоро почне ще виготовляти яловичину. Розробка Future Meat Technologies забезпечує швидке виробництво – приблизно у 20 разів швидше, ніж традиційне тваринництво.
Веганське рослинне м’ясо – це текстурат соєвого білка, його ще називають «м'ясо з горохової суміші». Виробників його вже сотні, але найвідоміший і найстаріший – це американська компанія Beyond Meat, яка з’явилася у 2009 році, а широкої популярності її продукт почав набувати у 2012-му. Продукт користується популярністю серед веганів. Котлети з «м’яса» американської марки найчастіше використовують у різних веган-ресторанах.
Щодо користі рослинного м’яса у дієтологів немає однозначної думки.
Розведення тарганів
Винахідливі китайці по-своєму вирішили проблему утилізації сміття: вони... розводять тарганів. У Китаї дослідили, що мільярд тарганів з’їдає близько 50 тонн органічних відходів на день. Система працює настільки добре, що у країні відкрили вже кілька заводів з утилізації відходів за допомогою тарганів.
Загальнонаціональна заборона на використання харчових відходів як корм для свиней через спалахи африканської чуми свиней стимулює зростання тарганової промисловості.
«Таргани – це біотехнологічний шлях для переробки кухонних відходів», – зауважує Лю Юшен, президент Шаньдунської асоціації з використання у промисловості комах.
Екопохорон
У 2019 році американський штат Вашингтон ухвалив закон, який дозволяє мешканцям обирати спосіб бути корисним для довкілля навіть у разі смерті: мова про можливість компостувати рештки після смерті. Замість того, щоб бути похованим чи кремованим, тепер екологічно свідомі громадяни можуть вибрати «перекомпонування» – такою є офіційна назва процесу, за допомогою якого людські рештки перетворюються на ґрунт.
Одним з різновидів такого похорону є промесія. Тіло заморожують за допомогою рідкого азоту, доводять до порошкоподібного стану. Порошок поміщають у вакуумну камеру для видалення вологи методом холодного випаровування. Зі складу видаляються металеві частини (скажімо, зубні коронки). Прах поміщають у контейнер із картопляного чи кукурудзяного крохмалю. Після поховання впродовж 6-12 місяців прах повністю розчиняється та служить живильним середовищем для росту рослин та дерев. Зверху могили висаджують чагарники чи дерева. По суті, людина після смерті стане добривом для того дерева, яке посадять на цьому місці.
Однак і раніше робилися спроби організувати екоритуал. Правда, все це мало менш романтичний вигляд. Так, у 1785 році австрійський імператор Габсбургів Йосиф II представив інший спосіб збереження довкілля: багаторазові труни. Після завершення ритуалу прощання труну звільняли, а тіло закопували. Труна була готова для іншого тіла. Цей захід був настільки непопулярним, що імператор був змушений скасувати захід лише через шість місяців після того, як його запровадив.
Електричні мікромобільні засоби пересування
Одна з найпопулярніших втілених екоініціатив – електричні самокати, моноколеса, гіроборди та інші варіації мікротранспорту. Опинилися вони у переліку сумнівних ековинаходів через… малу користь для довкілля. Чому ж? Здавалося б, екологічний транспорт, який не потребує заправки бензином та не виробляє шкідливий вуглекислий газ?
В інтерв’ю «Главкому» координатор адвокації та безпеки руху U-Сycle – Асоціації велосипедистів Києва, автор дослідження «Біла книга мікромобільності» Богдан Лепявко назвав мінімум три причини неекологічності новітнього транспорту.
«Ці пристрої, по-перше, треба постійно заряджати – отже, потрібна електрика. Кількість викидів з вугільної ТЕС – не на користь екологічності. По-друге, цикл доставки самокатів: їх привозять автівкою у певне місце, потім ці розкидані містом самокати потрібно позбирати», – зазначив він.
Лепявко також додав, що, за його інформацією, вік служби самоката – два місяці. Він за цей час окупається та приносить прибуток. Потім постає питання утилізації цього транспорту, акумуляторів, які часто опиняються у водоймах і отруюють їх.
Справедливості заради зазначимо, що мікромобільні засоби пересування точно екологічніші за автомобіль.
Флайтшеймінг
Під цим словом ховається почуття провини за… використання літака та почуття сорому від надання переваги швидкості над безпекою для довкілля: flight shame (англ. – сором за польот). Рух флайтшеймінгу розпочався чотири роки тому, і його ініціатором став шведський співак Штафан Ліндберг. У 2017-у він оголосив, що відмовляється літати.
Екоактивісти підхопили ідею, і от уже протягом останніх кількох років у Європі цей рух набирає обертів. Кліматичний соціолог з Англії Роджер Таєрс на своєму прикладі показує, що замість літака можна використовувати інші види транспорту – навіть тоді, коли, з точки зору економії часу, вони точно менш вигідні: його остання подорож потягом зайняла два тижні.
Якщо взяти умовну кількість вуглецевих викидів, яку так чи інакше продукує людина впродовж року, то, за підрахунками екологів, рейс з Лондона до Москви і назад «з’їдає» його п'яту частину. Якщо ж вирушити в ту саму подорож потягом, людина використає лише одну 50-ту частину «річного вуглецевого бюджету».
Відмова від нових речей
Якщо ще десять років тому магазини секонд-хенду вважалися місцем, де могли одягнутися бідні люди, то нині ситуація змінилася: серед речей, які були у вжитку, шукають ексклюзивну чи просто модну брендову річ люди середнього і навіть високого достатку.
На тлі тренду на збереження довкілля активісти закликають звернути увагу на вживаний одяг з кількох міркувань.
По-перше, такий одяг довше носиться і не потрапляє швидко у сміття. Щорічно у всьому світі виробляється понад 80 млрд предметів одягу, який після використання потрапляє на звалище або спалюється.
По-друге, чим менше одягу купують, тим менше його виробляють, а отже, у ґрунт потрапляє пестицидів, а в повітря викидів. Адже для вирощування бавовни, що займає 2,5% від світових земельних угідь, використовується 24% усіх пестицидів і добрив, що застосовуються у світі. Вони потрапляють у землю, у воду, порушуючи екологічний добробут планети.
По-третє, у використанні одягу, що вже був у вжитку, екоактивісти вбачають момент виявлення поваги до праці тих, хто шив цей одяг чи був іншим чином залученим у його виробництві.
Екоприбирання
Таке прибирання ще називають «зеленим клінінгом». Мова про застосування натуральних продуктів і спеціальних матеріалів, що переробляються, а також не шкодять природі та здоров'ю людини. Це гіпоалергенні засоби, які безпечні для маленьких дітей, вагітних жінок і людей, які страждають на алергію. Крім миючих засобів, не менш важливо використовувати екологічні губки та щітки з натуральних матеріалів.
У списку компонентів екозасобу для прибирання не повинно бути хімікатів: фосфатів, хлору, штучних ароматизаторів та барвників. Крім натурального складу, багато «зелених» засобів випускають біорозкладному пакуванні. Однак консервативні прибічники екоприбирання віддають перевагу саморобним засобам зі зрозумілих інгредієнтів. Приміром, щоб зробити універсальний очищувальний засіб, їм знадобиться лише оцет і дистильована вода. Скажімо, рідину для видалення вапняного нальоту вони роблять із розчину лимонної кислоти та дистильованої води.
У концепції екоприбиранням важливим моментом є також максимальна економія води.
Екофемінізм
А це вже не спосіб збереження довкілля, а філософська концепція, яка проводить паралель між експлуатацією жінок та використанням природних ресурсів. За цією філософією, результатом і того, і іншого стала глибока екологічна криза, побороти яку можна лише за умов викорінення гендерної нерівності. Цікаво, що у документах ООН від 2015 року ця філософія знаходить певне підґрунтя: гендерна рівність визнається Організацією одним із факторів у боротьбі зі зміною клімату та збереження екосистем.
Наукове підтвердження ідеї цього руху також існує. Так, австралійські вчені з університету Кертін порівняли кількість місць у законодавчих органах 91 країни світу, які займають жінки, з амбітністю кліматичної політики кожної країни. Дослідження показало, що чим більше жінок у парламенті, тим країна відповідальніше бореться з кліматичною кризою. Усім людям, незадоволеним кліматичною політикою у своїй країні, дослідниці радять голосувати за жінок.
У Greenpeace відзначають: майже в усіх країнах простежується тренд – в екологічних рухах переважно беруть участь жінки, а головною героїнею боротьби зі зміною клімату стала дівчинка, шведка Грета Тунберг.
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0