Хвилина мовчання: згадаймо майданівця, волонтера та добровольця Володимира Гунька

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Володимира Гунька.

У липні на фронті загинув Володимир Гунько – волонтер, доброволець, ветеран АТО, який 2014 року пройшов Іловайський котел і полон, 2015-го вижив під Широкиним на Донеччині.

«У Вови складний характер, бо надто загострене почуття справедливості. Він змінював усе і всіх навколо себе. Від патрульних поліцейських до самих високих чиновників. Вова не знав, як обманювати. Це просто йому не притаманне… У день пам’яті Іловайська ми завжди носили соняшники до Михайлівського. Вова вмів любити. Вова сприймав Іловайську трагедію, як ніхто інший. Вова вболівав за все…» – згадує журналіст та друг Володимир Рунець.

Володимир – уродженець села Ободівка Вінницької області. Був активним учасником Майдану. 2014-го пішов боронити Україну добровольцем батальйону «Донбас». Відбивав у ворога Артемівськ, Попасну, Лисичанськ, Курахове.

Вихід із Іловайського котла – закінчився полоном. Його били, не давали їсти, спати. Нав'язували «русский мир» і намагалися зламати. Почуття гумору і сила духу допомогли вижити. Після полону Володимир знову став у стрій. 

2016-го Володимир звільнився зі служби. Повернувся до мирного життя, працював менеджером, волонтерив. Допомагав родинам загиблих бійців. Його кар'єра стрімко йшла вгору. Усе зіпсувала війна.

Володимиру Гунько було 33 роки

фото з відкритих джерел

«Братик Вовка щодня думав про інших, організовував допомогу дітям і сім’ям загиблих, боровся з несправедливістю та брехнею. Кожного разу на свій день народження він просив не робити йому подарунки, а скидати гроші в той чи інший фонд допомоги дітям війни чи пораненим», – згадує побратим Віктор Пилипенко.

«У його підрозділах солдати роблять щомісячний скидон в спільний бюджет на свої потреби і не смикають по дрібницях волонтерів. На це рівнялись інші й приводили в приклад. Просив і мене не панькатися зайвий раз і не догоджати усім. Красень, розумний, без понтів, і з десятками життєвих цікавих історій», – розповів волонтер Владислав Самойленко.

Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, Володимир повернувся до ЗСУ. Його батько Василь, щоб уберегти єдиного сина, теж пішов на фронт.

Володимир обороняв Україну у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади ім. гетьмана Івана Виговського. Однак цього разу він встиг повоювати на Донбасі лише тиждень.

Спершу, 24 лютого 2022-го, його направили до президентського полку, але він добився переведення у Бахмут.

23 липня Володимир Гунько заступив на посаду командира взводу 16 батальйону. У ніч з 29 на 30 липня по базі у Бахмуті прилетіли дві керовані ракети.

На 33-річного бійця впало три поверхи: у підвал заводу, у якому ночували українські військові, поцілило дві ракети. У нього залишилися батьки й кохана, з якою планували весілля.

«Якщо існує у світі абсолютна доброта, то це Володимир Гунько. Абсолютної доброти більше нема. Її вбили російські загарбники», – згадує журналіст та друг Володимир Рунець.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять всіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.