Хвилина мовчання: згадаймо журналіста Олександра Махова
«Його вітчим воював на боці так званих Л/ДНР у той час, коли Сашко воював на боці України»
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олександра Махова.
Олександр Махов – український військовослужбовець, сержант Збройних сил України, військовий журналіст, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).
Олександр народився 1986 року в місті Луганськ.
Закінчив Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля (спеціальність – журналістика). Працював на Луганському обласному телебаченні, на міському каналі «ІРТА», кореспондентом на телеканалах «Україна», «Україна 24», «Дом». Висвітлював події із зони бойових дій, вів подкаст «Військкор».
«У 2014 році він бачив на власні очі, що таке «русский мир». Він був останнім з журналістів, який виїхав з Луганська, залишався там до останнього, поки не став отримувати прямі погрози про вбивство та підвали. Його вітчим воював на боці так званих Л/ДНР у той час, коли Сашко воював на боці України. Його мама називала його «карателем» та «нацистом». Коли ми були з Сашком, ще коли він був живий, він мені часто казав, що дуже хотів, щоб про нього говорили люди, знали про нього. Він докладав дуже багато зусиль для цього. Був крутим журналістом. Він дуже поспішав жити, ніби не проживе це життя довго», – згадує Анастасія Блищик, наречена Олександра Махова.
У 2015 році добровільно мобілізувався, служив зенітником та кулеметником у 57-й окремій мотопіхотній бригаді. Брав участь в бойових діях під Горлівкою – у Зайцевому та Майорську.
У 2017 році мав відрядження на Антарктиду. Від 20 лютого до 5 березня 2020 року чоловік був єдиним представником українських ЗМІ, який жив у Нових Санжарах на Полтавщині разом із евакуйованими з китайського Уханя.
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року Олександр знову пішов на фронт в складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Я хочу, щоб ви пишалися нашою армією. Ми б’ємося за нашу країну. За наш дім. Вірте в ЗСУ!
Олександр Махов
Чоловік регулярно розповідав про бої на фронті. Був поранений, але залишився в строю.
Загинув військовий 4 травня 2022 року при обороні с. Довгеньке, що на Харківщині, внаслідок артилерійського обстрілу російських окупантів. Йому було 36 років.
Похований 9 травня 2022 року на Берковецькому кладовищі.
У захисника залишилися син Владислав та наречена Анастасія Блищик.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять всіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
До слова, 5 травня 2022 року своє звернення президент України Володимир Зеленський розпочав із повідомлення про загибель журналіста.
Крім того, минулоріч у жовтні у Києві з'явилася вулиця Олександра Махова.
Його ім'ям в Києві також назвали станцію швидкісного трамвая.
Зауважимо, в Ізюмі, місті де загинув захисник, вулицю Островського Олександра перейменували на вулицю Олександра Махова.
Коментарі — 0