Вселенська батьківська (м’ясопусна) субота: що це за день, як його відзначають і кого поминають

Вселенська батьківська (м’ясопусна) субота: що це за день, як його відзначають і кого поминають
14 лютого – Вселенська батьківська (м’ясопусна) субота
фото: pixabay

Поминальна м’ясопусна субота – день молитви за померлих родичів перед початком Великого посту

Вселенська батьківська (м’ясопусна) субота у 2026 році припадає на 14 лютого. Це один із найважливіших поминальних днів у православному церковному календарі. Вона передує початку Масниці та Великого посту й присвячена молитві за всіх померлих християн.

Вселенська батьківська (м’ясопусна) субота – це день глибокої молитви, вдячності та пам’яті. Він закликає не до скорботи без надії, а до духовного єднання поколінь і віри у воскресіння.

Цього дня віряни моляться не лише за своїх рідних, а й за всіх спочилих – особливо тих, хто не має кому помолитися за них.

У сучасних українських реаліях Вселенська батьківська субота має особливий зміст. Це день молитви не лише за рідних, а й за всіх загиблих у війні, за невинно убієнних, за тих, хто віддав життя за свободу України.

Це нагадування, що пам’ять – це частина духовної стійкості народу.

Що означає Вселенська батьківська субота

Назва «вселенська» означає, що поминання цього дня має загальний характер: церква звершує молитви за всіх православних християн, які відійшли у вічність від початку світу.

Це не лише родинний день пам’яті, а духовне нагадування про єдність живих і померлих у Христі.

Чому субота називається м’ясопусною

М’ясопусною цю суботу називають тому, що вона припадає на тиждень перед неділею, після якої припиняється вживання м’яса – це останній день м’ясної їжі перед Масницею.

Тобто вона є своєрідною межею перед входом у період духовної підготовки до Великого посту.

Як правильно провести цей день

У Вселенську батьківську суботу віряни насамперед:

  • відвідують храм,
  • подають записки за упокій,
  • беруть участь у панахиді,
  • моляться за рідних і всіх померлих.

Головне – молитва, а не традиційні атрибути

Церква наголошує: поминання – це не застілля, а духовна підтримка душ померлих через молитву та милосердя.

Як помолитись за померлих родичів

Пом’яни, Господи Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилих рабів Твоїх (імена) і, як Благий і Чоловіколюбець, що гріхи відпускаєш і неправду знищуєш, ослаб, відпусти і прости всі провини їх вільні й невільні, визволи їх від вічної муки і вогню геєнського і даруй їм причастя й насолоду вічних Твоїх благ, що Ти приготував для тих, хто любить Тебе.

Бо вони хоч і згрішили, але не відступили від Тебе, а несумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа вірували, у Тройці славимого Бога і Тройцю в Єдиниці православно до останнього подиху свого сповідували.

Тому милостивим будь до них, і віру в Тебе замість діл прийми, і зі святими Твоїми, як Щедрий, упокой, бо немає людини, щоб жила і не згрішила. Бо Ти один без усякого гріха, і правда Твоя - правда вічна; і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків

Амінь

Що можна зробити вдома

Тим, хто не має змоги піти до храму, радять:

  • помолитися вдома,
  • запалити свічку,
  • згадати померлих добрим словом,
  • зробити пожертву або добру справу в пам’ять про них.

Що не рекомендується робити у поминальний день

Церква застерігає від:

  • гучних гулянь і розваг,
  • надмірних застіль із алкоголем,
  • сварок і негативу,
  • перетворення поминання на формальність.

Також не схвалюється залишати їжу на могилах – натомість краще подати милостиню нужденним.

Читайте також:

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів