Боєць фрі-файту та головний герой кліпу гурту «Тартак». Згадаймо Юрія Саманюка
Під час повномасштабної війни Юрій воював проти окупантів спочатку у лавах Української добровольчої армії
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Юрія Саманюка.
Командир групи «Оріль» Юрій Саманюк, позивний Тринадцятий, загинув 25 червня 2023 року в бою з окупантами біля села Мала Токмачка Запорізької області. Воїну назавжди 36. Про смерть знаного військовослужбовця 25 червня 2023 року повідомили його побратими і товариші, зокрема пресофіцерка 93 омбр Ірина Рибакова.
Юрій родом із селища Ворохта Івано-Франківської області.
Вивчав економіку в Львівській комерційній академії, навчався у Львівському державному університеті фізичної культури.
Був тренером з рукопашного бою, виготовляв меблі. Займався фрі-файтом ((від англ. free-fight, «вільний бій» – бойове мистецтво, український варіант контактних єдиноборств – «Главком») та рукопаш-гопаком, брав участь у міжнародних змаганнях.
Також займався спортивним туризмом, грав на народних музичних інструментах, волонтерив у таборах для дітей-сиріт. Знімався у кліпах українських музикантів. Юрій Саманюк зіграв головну роль в кліпі гурту Тартак «Дж...Ангел».
Очолював Івано-Франківський обласний осередок Всеукраїнської федерації фрі-файту, контактних єдиноборств та змішаних бойових мистецтв. Брав участь у Революції Гідності.
«У 2014 році Юрко якийсь час долучився до двіжухи Правого сектору на війні. Глибоко переживав загибель друзів Ореста Квача, Опасного, Грізлі (хлопці стали символами і життєвими орієнтирами для Юрка). Після народження доці – Меланки, Юрко закінчив будівництво власного будинку під Києвом – у Мотижині.
Юрчик був дуже вправним і творчим майстром по дереву. Якось зробив величезний годинник. І ми кожен раз розказували друзям, що годинник – це інсталяція, бо для заміни батарейки треба чекати на столярну бригаду. Вже не дочекаємося. Юрко, на цьому годиннику «Fortstudo» – це про тебе.
Юра кайфував від подорожей з друзями в гори, шукав кожної нагоди. Юра перед війною вдруге зустрів своє кохання. З початком повномасштабної війни долучився до оборони Києва в складі роти «Барса». Дуже тішився, що ми встигли його забрати з Мотижина за пару годин до того, як його захопили. Тоді заїхали в Михайлівський собор бусом і на легковій нас було 12, Юрчика з його речами ледве втиснули в авто. Від того, по приколу, на шикуванні в Михайлівському записали його позивний «13-й»… Юра мав свій шарм і реально був душею компанії, мав величезний авторитет у побратимів», – написав про загиблого друга Віталій Коломієць.
Під час повномасштабної війни Юрій воював проти окупантів спочатку у лавах Української добровольчої армії, а згодом став бійцем 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» ЗСУ. Входив у склад окремої мобільної групи вогневого ураження, командиром якої був військовий із позивним Оріль. Коли він загинув, Юрій очолив цю групу і назвав її на честь полеглого товариша. За час служби він брав участь у боях за Київську, Харківську, Донецьку і Запорізьку області.
«Сьогодні гіркий день. Вся стрічка забита новиною про загибель хорошої людини, Воїна, спортсмена, батька, хлопця, що мав золоті руки… Юрій Саманюк пройшов [з боями] Київщину, був на Харківщині, Бахмут, загинув при звільненні Запорізької області. Юрко у свій час був одним з провідних спортсменів нашої Федерації, майстром спорту, був членом збірної. Він та такі, як він, хлопці піднімали фрі-файт, популяризували його, показуючи гідний приклад юним спортсменам. Всі спортсмени, тренери, судді, вся Федерація памʼятає тебе!», – написав у Facebook Михайло Росохатий.
«Юрчику, коханий, – назавжди в моєму серці. Коли мене запитували – як ти тримаєшся під час війни, будучи дружиною військового – я знала, що тримаюся завдяки тобі! Ти завжди знаходив потрібні слова, тримав мене своїм станом. Я бачила твою мужність і ставала мужньою та сильною. Ти допомагав мені триматися весь цей час. І вчив радіти життю у будь-яких умовах. Сам любив життя і людей. Твої доброта і світло були та залишаються безмежні. Низький уклін, мій чоловіче, повага до твого шляху. Вдячність, що ти був найбільшим подарунком мого життя. Я відчувала, що сам Боженька любить мене через тебе. У мене залишається любов до тебе, наше кохання, як Дар, що назавжди зі мною», – написала дружина воїна Галина Данченко.
28 червня 2023 року з Юрієм попрощалися в Києві під пісню «Вірю» гурту «Архангел», як він того і хотів. Поховали воїна у рідному селищі.
У захисника залишилися батько, сестра, дружина і двоє дітей.
Солдата Саманюка нагородили орденом «За мужність» III ступеня, відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», відзнакою командування 93 ОМБр «Сталевий хрест» II ступеня.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0