Українська металургія переживає найважчу кризу за роки незалежності – директор GMK Center

Український гірничо-металургійний комплекс опинився у найважчій кризі за роки незалежності. У серпні виплавка сталі впала на 57,3% у річному вимірі, а вже у жовтні виробництво може фактично обнулитися. Про це заявив директор GMK Center Станіслав Зінченко.

За його словами, галузь опинилася в умовах «ідеального шторму»: російські удари по підприємствах, енергетична криза, дорога логістика, блокада портів і торговельний тиск на зовнішніх ринках наклалися одночасно. У серпні Україна виплавила лише 277 тис. тонн сталі, що на 57,3% менше, ніж роком раніше. А вже у жовтні існує ризик падіння до нуля.

Ситуація з експортом також різко погіршилася. За вісім місяців поставки залізної руди скоротилися на 27% рік до року, довгого прокату – на 45,8%. У серпні експорт напівфабрикатів впав на 76% місяць до місяця, а експорт чавуну фактично зупинився. Це створює ризики не лише для самої галузі, а й для валютної стабільності країни, адже ГМК залишається одним із найбільших джерел валютної виручки та забезпечує понад 70 тис. прямих робочих місць і близько 250 тис. у суміжних секторах.

Втрачає і бюджет. За перше півріччя 2026 року Метінвест сплатив 8,5 млрд грн податків, ArcelorMittal Кривий Ріг за 2025 рік сплатив 8,5 млрд грн, а «Інтерпайп» лише за перший квартал 2026 року – 1,2 млрд грн. Загалом минулого року підприємства ГМК сплатили до бюджетів усіх рівнів майже $1 млрд податків.

Головна ж проблема зараз – фізичне відновлення заводів після російських ударів, каже експерт. Адже ніхто у світі не навчався тому, як відбудовувати металургійні гіганти після ракетних ударів. Для цього підприємствам необхідно проводити технічний аудит, розбирати завали, замовляти унікальне обладнання та встановлювати його заново. На це потрібні великі кошти, яких після кількох років війни у компаній практично не залишилося.

Саме тому одним із ключових рішень Зінченко називає створення Спеціального фонду відновлення сталевої галузі – за аналогією з фондами підтримки української енергетики. Такий фонд міг би акумулювати гранти, пільгові кредити та кошти міжнародних фінансових організацій для відновлення критичного обладнання та запуску виробництва, адже самостійно ані бізнес, ані держава не зможуть профінансувати відновлення великих металургійних підприємств у нинішніх умовах.

Окрім фонду, для відновлення потрібні ще кілька системних рішень. Передусім – пріоритетний доступ підприємств у прифронтових регіонах до локомотивної тяги «Укрзалізниці» в радіусі до 150 км від фронту, пом’якшення нормативу обов’язкового імпорту 80% електроенергії для промисловості, жорсткі мита на експорт брухту, щоб зберегти сировину всередині країни, а також за захист внутрішнього ринку від дешевого імпорту металопродукції з Туреччини.

Втім, навіть внутрішніх рішень буде недостатньо: за словами Зінченка, відновлення галузі значною мірою залежить від підтримки міжнародних партнерів. Серед ключових умов – відновлення безпечної роботи чорноморських портів, перегляд торговельних обмежень ЄС та пом’якшення режиму СВАМ.

«Якщо ці умови будуть виконані, технічна відбудова і виведення потужностей «Інтерпайпу», «Запоріжсталі», «Каметсталі» чи «АрселорМіттал» до базових параметрів може теоретично зайняти від 3 до 6 місяців, а повна повноцінна відбудова – від 1 до 2 років», – резюмував експерт.