Це допоможе зберегти родину. Як правильно спілкуватися з близькою людиною, що на фронті

Особливе психологічне навантаження зараз відчувають родини військових – через відстань в умовах роздільності родин, накопичуються непорозуміння. Жінки, що виїхали за кордон, стикаються з проблемою адаптації як своєї, так і дітей, і потребують підтримки чоловіка. Родини, які залишилися в Україні, не відчувають небезпеки і постійно перебувають у стресі. У той час як чоловіки на фронті не дуже розуміють їхнього занепокоєння, адже головне – що вони зараз у теплі та безпеці, тоді як вони у війську щохвилини ризикують життям. У таких умовах подружжя все більше віддаляється одне від одного, перестає відверто спілкуватися і накопичує взаємне роздратування.

Непросто зберігати відносини з партнером, який на фронті. Хвилювання, страх, недовіра, невирішені побутові питання можуть призвести до їх руйнування та погіршення психоемоційного стану в обох.

Періодично військові можуть втрачати контакт із рідними у тилу, ми зараз не говоримо про втрату фізичного зв’язку, мобільного, наприклад, а про психологічні процеси, що відбуваються з військовим. Головне завдання сьогодні – зберегти для воїнів розуміння того, що на них чекають попри все.

Спілкуванню із військовими на фронті їхнім близьким справді треба вчитися: зокрема, як стримувати роздратування і коректно висловлювати думки, правильно добирати слова.

Наприклад, ми звикли часто використовувати слово «чому» і не бачимо у ньому нічого особливого. Водночас, чи розуміємо ми, вживаючи «чому», це слово має звинувачувальну конотацію і комунікативно змушує сторону, до якої ми звертаємось, виправдовуватись, відчувати себе винною. «Чому» може бути замінено нейтральними словами «як» і «що».

Загальні поради:

• Якщо ви захотіли поспілкуватися, краще спочатку запитати у рідної людини (написавши у месенджер) чи зручно йому зараз говорити і домовитися, коли ви вийдете на зв'язок.
• Якщо ви побачили, що текст повідомлення прочитаний, але немає відповіді – не починайте відразу панікувати, можливо військовий має завдання, яке мусить терміново виконати.
• У телефонній розмові краще робити акценти на важливих подіях. В одному дзвінку не треба вивалювати купу дрібниць. Користуйтесь правилом необхідної і достатньої інформації. 
• Перш ніж говорити про свої проблеми, подумайте, чим військовий зараз може вам допомогти. Справи та проблеми, які ви можете вирішувати самостійно, не потрібно перекладати на військового. Не йдеться про замовчування чи знецінювання власних проблем, ви можете порадитися щодо варіантів вирішення тієї чи іншої проблеми або важливого питання.
• Намагайтеся не розповідати, як вам страшно за військового, як ви тривожитеся, не плакати у слухавку. Краще сказати: так мені складно, але я впораюсь
• Якщо військовий вам зателефонував, спробуйте відкласти свої справи і приділити час саме для розмови з ним.
• Коли ви телефонуєте і відчуваєте, що настрій у вашої близької людини поганий, варто усвідомити, що, скоріш за все, це не пов’язано особисто з вами. Не треба ображатися. Це не про вас. Ця історія про те, що там у нього.

Поради для конкретних ситуацій

Як розповідати про домашні проблеми і негаразди: каналізацію прорвало, дитина у школі всіх почала лупцювати, важка хвороба у когось з членів родини. Чи варто взагалі говорити про таке?

Необхідно обирати слушний момент. Психіка військового на передовій піддається величезним навантаженням і це може впливати на комунікацію. Тому повідомлення про те, що у вашому домі «прорвало каналізацію» може викликати у нього обурення, адже у його світі зараз є набагато серйозніші виклики. Багато військових на нулі психологічно не готові вирішувати побутові/сімейні питання. «Броньований мозок працює на виживання», як то кажуть.

Щодо комунікації – необхідно двом сторонам розуміти ще «на березі», до кого може звернутися по допомогу близька людина, яка перебуває у тилу, щоби не грузити зараз цим усім військового.

Але від близької людини все одно хочеться любові та підтримки. Як правильно комунікувати, щоби її отримати, а не почуватися ще більш самотнім після розмови.

Існують загальні правила комунікації. Спілкування ґрунтується на повазі до того, з ким спілкуєшся, на увазі до проблеми, яку обговорюєш, на повазі до думки того, з ким ти хочеш порадитись. І головне – комунікація має бути доречною.

Також треба пам’ятати про емоції – слід притримуватись правила, що обговорюємо проблему, а не людину.

У спілкуванні треба не тільки говорити, але й слухати. Будьте гарним слухачем. Співрозмовник має відчути, що його думка вам цікава і корисна. Краще не казати військовому, що ви зараз «все тягнете на собі», адже це може прозвучати як докір. Що має відчути чоловік на слова дружини, що вона «все тягне на собі»? Свою безпорадність? Він на війні. І зараз їй допомогти не може. Він буде уникати спілкування.

Обговорюємо конкретні питання: наприклад, у сина погіршилася поведінка у школі, мене не слухається дитина тощо. Акцент робимо на «ми», тобто «як ми можемо вирішити цю ситуацію?», «Що ми можемо зробити?».

Не змушуйте співрозмовника визнавати, що ви і саме ви маєте рацію. Активне протистояння у спілкуванні шкодить відносинам і порушує рівновагу у комунікації. Станьте людиною, з якою приємно спілкуватись, поєднайте вміння слухати, чути і говорити, і як наслідок – вас завжди підтримають.

Чи варто говорити про секс зі своїм партнером, який на фронті, взагалі починати ці розмови, слати йому нюдси тощо. Чи, може, варто дочекатися, поки він перший це почне робити?

Кожна пара вирішує це питання індивідуально, у прийнятний для неї спосіб. Сексуальні відео, фото, секс телефоном – це підсилення стосунків.

Як правильно реагувати, якщо він/вона розповідає про проблеми на фронті?

Інколи і уважно вислухати буває достатньо, тут залежить від індивідуальної форми спілкування. Інколи можна пожаліти, інколи можна сказати – ти справишся. Головне – відчути емоційний стан партнера, підлаштуватися у цей момент під нього, тоді легше відчути, які слова краще вибрати. Але загалом кожному приємно, коли називають: милий, рідний, коханий.

Як реагувати, якщо він/вона розповідає, що хтось із побратимів/посестер загинув, або якщо він/вона отримав поранення?

Головне – почуття і такт. Говоріть те, що ви відчуваєте – сум, розпач, гнів тощо. Головне – виражайте своє ставлення у формі Я-висловлювання: «Я сумую, я відчуваю, мені болить, я співчуваю твоїй втраті, прийми мої щирі співчуття, вічна шана і памʼять…»

Слід відмовитись від банальних клішованих фраз на кшталт: «всі ми колись...», «я тебе розумію», «іншим гірше», «ти маєш бути сильним», «час лікує», «зараз такі часи – війна», «а у когось ще хтось помер…». Не слід розпитувати подробиці, це може завдавати болю.

Якщо це ваша дитина на війні, а не чоловік чи дружина, як правильно спілкуватися, які наративи вживати, яких уникати?

Принципи спілкування однакові – увага, повага, відчуття цінності людини, гордість і пошана до служби.

Є особливості спілкування батьків зі своєю дитиною, який би не був дорослий чоловік чи жінка, вони залишаються дітьми для своїх батьків і у комунікації може проявлятися гіперопіка: «що там, як там, чи поїв, чи тепло тощо». Так, це може дратувати, але військові мають бути більш толерантні, тому що це прояв любові батьків. Ставлячи такі безглузді з точки зору військових питання вони відчувають, що проявляють турботу.

Для військових важливо, щоби в них вірили, а не зводили з розуму своїми переживаннями. Рідним це, авжеж, не завжди зрозуміло і часто неприємно, але буде у рази гірше, коли військовий почне віддалятися від близьких через надмірну опіку.

Авторки: спеціалістки проєкту E-Nadiya:

Олена Мороз, військова психологиня, спеціалістка у напрямку особистісних і сімейних стосунків;

Інна Валевська, фахівчиня з психології у комунікації, сімейна медіаторка, конфліктологиня;

Інна Копієвська, медіаторка, фахівчиня із сімейних стосунків із вирішення сімейних конфліктів та спорів. 

Координатор проєкту міжнародний благодійний фонд DUSHA