Що робити «слугам народу» у слизькій історії зі спробою розікрасти заповідні землі?
Команда ексмера Ірпеня Володимира Карплюка продовжує війну за 3 тис. га Біличанського лісу столиці. Цей ліс має найвищий природоохоронний статус нацпарку, проте зацікавлених у його забудові осіб це не зупиняє. Тяганина за величезний шмат території триває попри воєнний стан і трагічні події, що стались під окупації на Київщині.
Справа тягнеться понад 10 років, і прокуратура тут діє дуже якісно і послідовно, як і Мінприроди. Межі Нацпарку винесли в натуру, і їх видно на кадастровій карті так, як це передбачено президентським указом. Роздерибанені ділянки прокуратура повертає назад і вони зникають з кадастрової карти. Інструменти держави працюють.
Оскільки дерибанникам не вдалося зіграти на рівні Кабміну, правоохоронних органів і судів, вони пішли іншим шляхом – через органи місцевого самоврядування.
Хто і як допоміг дерибанникам?
Рік тому охочі забудувати Біличанський ліс використали Київську обласну раду, яка затвердила нову схему Київщини і захопила частину Святошинського району міста Києва, де є ліс. Бучанська райрада та Коцюбинська селищна рада перед голосуванням облради зробили те саме, але робили це цілком свідомо.
Профільний підкомітет парламенту тоді рекомендував радам переглянути свої рішення. Публічно висловили свою позицію під час засідання народні депутати Віталій Безгін та Андрій Мотовиловець. Останній на засіданні комітету як очільник «Слуг народу» Київщини наголосив, що представники партії в облраді дадуть голоси за зміну схеми області.
Але цього не сталося. Саботувало рішення крило партії, яке в області підконтрольне нардепу Олександру Дубінському.
У «Слуг народу» є таке можливість позбавити їх мандатів, аби не давати Дубінському можливість зберігати свій вплив в області.
Київ подав до суду і в суді вимагає скасувати рішення, прийняте в інтересах дерибанників. Звісно, поки йде суд, під прикриттям незаконних рішень ініціатори дерибану можуть залізти в кадастр і все оформити, як їм треба. Далі підуть рубки в лісі і, якщо Київ таки виграє суд через пару років, що робити з тими висотками, які будуть на території лісу?
Саме тому у суду була можливість просити про забезпечення позову і заблокувати спроби вчиняти будь-які дії далі. Тому суд так і зробив на вимогу представників Києва. Опоненти пішли оскаржувати ухвалу першої інстанції до Верховного Суду. І ця найвища судова інстанція в Україні наголосила, що судді нижчих інстанцій вчинили цілком правильно, коли заблокували можливість вносити зміни в Держгеокадастр.
Суд пояснив, що селище Коцюбинське незаконно збільшили на 3 тис. га за рахунок Києва. Відповідні неправомірні рішення підтримали Київська облрада, Бучанська райрада та Коцюбинська селищна рада у 2021 році. Київ правомірно вимагав забезпечити позов в частині зупинення дії спірного рішення.
«Вказаним проєктом землеустрою, який Київська міська рада не погоджувала, за рахунок території міста Києва збільшено площу селища Коцюбинське майже на 3000 га. Тобто всупереч чинному законодавству фактично в односторонньому порядку змінено межі столиці України – міста Києва. Це дає підстави вважати, що спірне рішення має очевидні ознаки протиправності поза розумним сумнівом», – йдеться на facebook-сторінці Верховного Суду.
Що зараз відбувається у лісі?
А щоб всі розуміли, що зараз відбувається у Біличанському лісі, варто подивитися на події Дня Незалежності. Селищний голова Коцюбинського Сергій Даніш («Слуга народу» – команда абудовника Володимира Карплюка) вирішив загнати в ліс техніку і зняти шар ґрунту. Оскільки, дякуючи Мінекології, дирекції Нацпарку «Голосіївський» та Департаменту благоустрою міста Києва на місце прибули відповідні посадові особи, Даніш не знайшов нічого кращого, як виставити проти цивільних ДФТГ (озброєні добровольчі формування територіальних громад). Фактично він вважає їх своєю армією. Далі приїхали силовики і одного найбільш активного «оборонця» поклали на землю.
Виникає слушне питання: чому понад 10 років прокуратура, суди, Мінекології, Нацпарк «Голосіївський», Святошинський лісгосп, КМДА і небайдужі громадяни повинні витрачати стільки ресурсів на захист лісу, коли це можна вирішити доволі швидко?
Що робити «Слугам народу»?
Все робиться дуже легко: голова облради Наталія Гунько («Слуга народу») може визнати позов в суді. Або ще раз можна зібрати засідання облради і, як обіцяли «Слуги народу» і ЄС, отримати голоси за рішення зі зміною схеми Київщини. Не голосують депутати? Відкликаємо їх, заходять інші, дисциплінуємо, і вони голосують за рішення, яке ламає волю дерибанників.
Схема Київщини має відповідати реальній межі області та столиці, а не уявній. І це можна зробити просто зараз.
І після початку повномасштабної війни всі зрозуміли, як це важко, коли є анклави — Славутич, Коцюбинське. Ці території мають жахливу логістику, складний доступ до медичних послуг, непряме транспортне сполучення із адміністративними центрами і органами місцевого самоврядування. Тому анклави треба прибирати з карти України, і над цим питанням Комітет з питань державотворення має попрацювати. Саме над цим, а не над оновленням вимог до керівників антикорупційних та правоохоронних органів.
Очільник цього комітету Андрій Клочко, якому більшість членів комітету оголосила недовіру, з 2020 року блокує засідання робочої групи, яка мала б напрацьовувати механізми приєднання селища до столиці. І робить він це не просто так, адже сам Клочко – близький друг забудовників з Приірпіння.
Клочка мало хвилювало, як мешканці Коцюбинського виживатимуть у цьому селищі, а це найбільш дотаційна громада області – землі нема і нема розвитку. Люди їздять з анклаву на роботу в Київ, і в столиці залишаються податки.
Саме тому, у громади Коцюбинського є надія, що Клочка таки посунуть з головування в комітеті, і новий голова розумітиме, що створені інструменти мають працювати, а адекватні вимоги громадян (доступ до медицини, освіти, транспортне сполучення тощо) мають бути виконані.
Ірина Федорів, для «Главкома»
Коментарі — 0