«Де сильніше б’ють – вищі гонорари». Постол програв Раміресу, але розраховує на чемпіонські бої у важчій вазі

До жовтня 2015-го обиватель його практично не знав. Броварський боєць першої на півсередньої ваги Віктор Постол хоча й виступав серед професіоналів вісім років і залишався при цьому непереможним, проте знаходився у затінку зіркових Усика, Ломаченка та Володимира Кличка, котрий на той момент ще не завершив кар’єри. Проте сенсаційна перемога над аргентинським панчером Лукасом Матіссе і здобутий пояс WBC поставили Віктора в один ряд з видатними українськими чемпіонами.

З тієї миті Постол у центрі уваги. Причому високу репутацію він має не лише в Україні. Перемога над Матіссе відкрила Вікторові шлях до топових боїв. Уже в липні 2016-го він боксував у поєдинку за об’єднання титулів з американцем Теренсом Кроуфордом, якого називають найкращим боксером сучасності. Програв, але пройшов весь шлях і заслужено отримав найбільший у кар’єрі гонорар – 650 тисяч доларів.

Пізніше Віктор провів ще два титульних бої, за кожен з яких отримав по $500 тисяч. Обидва завершилися ідентично – поразками Постола за очками. В червні 2018-го він програв британцеві Джошеві Тейшору, а місяць тому, 29 серпня поступився володареві двох чемпіонських поясів Хосе Раміресу зі США.

З останньою своєю поразкою Постол і його команда не дуже згодні.

«Перших півбою я домінував, а потім поєдинок був рівним, - каже після місячного спочинку Віктор. – Тому мене й здивувало, що двоє з трьох рефері віддали доволі велику перевагу Раміресу. Особливо дивно, що всі троє суддів залишили за суперником останній раунд, у якому, вважаю, виглядав ліпше. Взагалі, Рамірес мене не вразив. Ми тренувалися в одного тренера Фредді Роуча і років п’ять тому навіть провели один проти одного два чи три спаринги. В принципі, у нинішньому чемпіонському бою в Лас-Веґасі Хосе виглядав так само, як тоді».

Окрім суддівського фактору, Постол бачить і власні прорахунки.

«Розмови про цей бій почалися з минулого року, - говорить боєць. – Спершу ми мали боксувати в лютому у Китаї, потім – 9 травня в американському Корсоні. Під ці дати я двічі проходив повноцінну підготовку, але через пандемію поєдинок переносили на невизначений термін. Врешті, до серпневого бою готувався цілих три місяці. Може, для когось такий термін оптимальний, але по собі знаю, що на повноцінну підготовку мені достатньо двох місяців. Три місяці для мене забагато. Вважаю, що це мені завадило. Я був, можливо, перетренований, трохи втомлений. Коли переглянув бій, то помітив, що мало зробив для перемоги. Може, треба було більше працювати джебом, змінити ще дещо. Але то я зараз так кажу, після перегляду збоку. В рингу усе по-іншому».

«Вітя провів гарний бій, але не виклався на всі 100, - вважає його український тренер Олександр Поліщук. – В останніх чотирьох раундах треба було додати в щільності бою. Проте не певен, що це б допомогло. В гостях, за цих умов Раміреса треба було лише нокаутувати, бо за очками перемоги б не віддали».

Втім, попри поразку, бій із Раміресом не просто не розчарував Постола і його команду, а додав оптимізму.

«Віктор показав, що здатен ще на вельми багато, - каже промоутер бійця Олег Ладик. – З таким рівнем боксу нам не потрібні проміжні поєдинки. Можна відразу домовлятися про чемпіонські бої. У новій ваговій категорії, бо найвірогідніше, що Постол надалі підійметься з першої півсередньої ваги (до 63,5 кг) у на півсередню (до 66,7 кг). Антропометрія дозволяє. Причина змін? Маємо реальну картину: Рамірес  Тейлор захистили свої титули. Обидва на промоушні у Боба Арума, у компанії Top Rank. Усім очевидно, що справа іде до бою за титул абсолютного чемпіона між Джошем і Хосе. У зв’язку з ситуацією з поширенням коронавірусної інфекції у світі мінімум рік на перемовини сторони витратять. Відповідно залишатися в першій півсередній вазі для нас – непотрібний простій. Тому треба рухатися вгору. Та й самому Віктору буде цікаво спробувати себе з крупнішими хлопцями».

Окрім суто спортивної складової, Постол розраховує, що у важчій категорії зростуть заробітки.

«Це логічно, бо де сильніше б’ють, там важче, небезпечніше, відповідно і гонорари вищі, - каже український боєць. – З ким би хотів зустрітися? Хотілося б із Менні Пак’яо, але розумію, що це малоймовірно. Я колись із ним спарингував, хотілося б зустрітися з філіппінською легендою офіційно. Але, мабуть, не судилося. Також був би радий зійтися в рингу з Портером чи Денні Ґарсією. З Денні ми могли зустрітися в першій півсередній вазі, але він піднявся вище і наші дороги розійшлися. Тепер з’являється нова нагода. Взагалі, буду радий зустрічі зі всіма топовими суперниками».

Віктор Постол налаштований оптимістично

Наразі єдине, в чому впевнена команда Постола, так це в тому, що майбутні поєдинки відбуватимуться за межами України.

«Бої в Україні – це з області фантастики, - пояснює PR-директор компанії Elite Boxing Promotion Вікторія Федорова. – На жаль, в Україні професійний бокс не так розвинений, як у США. В США це бізнес, а в Україні спонсорство. Навіть не уявляю, хто може зробити таку пропозицію, яка нас зацікавила б».

При цьому ні Постол, ні його команда не вважають критичним 36-річний вік.

«У бою з Раміресом Вітя не виглядав на свої 36, я ще помітив за ним потенціал», - каже тренер Олександр Поліщук.

Олександр Поліщук

«Скажу вам навіть більше: тренер в аеропорту мені сказав, що за тим, як я виглядав, ще років десять можу боксувати», - сміється Віктор, хоча вже й задумується над тим, чим буде займатися після завершення кар’єри. «Вірогідно, присвячу себе боксу, - каже. – Може, буду тренером, допомагатиму діткам. Я все життя в боксі і не бачу себе поза спортом».

Наразі Постол планує ще тиждень відпочивати, а після того поступово відновлюватиме тренування.

«Підготовка і бій з Раміресом відібрали дуже багато сил, - пояснює Віктор. – Після такого відрізку мені потрібен час, щоб знову відчути змагальний голод. Рівно місяць не приходив у зал взагалі. Проводив час з сім’єю, друзями, полював, рибалив, збирав гриби. Ще тиждень відпочиватиму, а потім поступово втягуватимуся. Може, ще не вдягатиму рукавичок, займатимуся ігровими вправами, працюватиму на лапах, але відновлювати тренування вже час».

Іван Вербицький, «Главком»