У національній збірній село Андріївка, що під Білгород-Дністровським Одеської області, представлена одразу чотирма боксерами
Щоб стати чемпіоном світу з боксу, не обов’язково народжуватися у мегаполісі, чи відвідувати «круту» секцію. Для початку вистачить боксерських рукавиць і кедів. Звичайно, треба мати і вдачу потрапити до рук тренера-мотиватора. Свого часу це довів Василь Ломаченко.
Цього року таким шляхом пішов і його земляк Юрій Захарєєв. Хлопець родом із села Андріївка, що під Білгород-Дністровським, де на 350 дворів і 1200 людей одна аматорська секція боксу. Але саме він став чемпіоном світу серед молоді.
Хто в море, хто в тракторну бригаду
Як у звичайному українському селі, тут спортом мало хто займався. Колись була футбольна секція, але зараз про неї вже мало хто згадає. Місцева молодь, переважно жінки, працюють у радгоспі, який ще 30-40 років тому збирав медалі і дипломи на різних сільськогосподарських виставках. Для чоловіків робота також є – сильні руки кругом потрібні.
Проте коли поруч море, то питання з вибором особливо не стоїть. «Морехідка», корабель, рейс, зарплата в доларах, можливість не рахувати копійки до зарплати і впевнено будувати життя часто густо схиляли і схиляють молодь залишати село. Така картина характерна для всієї країни.
Втім, барви майбутнього можуть мати й інші відтінки в невеликих населених пунктах. Потрібен лише ентузіаст, який ідеєю зможе захопити не лише дітей-мрійників, а й їхніх батьків.
«Я тоді з армії прийшов, сил та ідей було багато. Сам займався тайським боксом, кікбоксингом, – згадує тепер заслужений тренер України з боксу Ігор Юрескул. – Почав шукати помешкання для боксерської секції. Виділили мені таке на другому поверсі в тракторній бригаді. Без вікон і перекриття. Почухав потилицю, і взявся до роботи. Допомагали батьки хлопців. Перші чотири роки було непереливки. Свій закуток для тренувань наче й з’явився, а за який кошт виїжджати на змагання? Шукати гроші на поїздки іноді розпочинав за місяць до змагань. Стимулювало те, що справа просувалася».
Попервах тренер й сам брав участь у змаганнях. Потім зрозумів, що треба обирати – або дітлахів виховувати, або самому тренуватися. Обрав перше. Бо на одному з турнірів ледве не залишився без ноги:
- Тайський бокс – дуже травматичний. Влучив кісткою в кістку, і лікуєшся місяцями. Так одного разу з гіпсом і проходив. Це дало змогу переосмислити деякі речі для себе. Та й хлопці почали показувати результати, вимагали більше часу. Більш старші вже вигравали призові місця на першості Одеської області. Менші за ними тягнулися.
У вас, я так розумію, й спеціальної боксерської освіти навіть немає?
Не думайте, що я неук. У мене три вищі освіти – культурна, екологічна, фізкультурна. Коли з армії повернувся, то працював інженером пожежної безпеки, начальником охорони. Тоді й набирав хлопців. Вони малі, раніше контактні бої лише в кіно бачили. Зате очі горіли. Я ж за це зарплатню не отримував. Тренував безкоштовно. Та й зараз не жируємо. Коли хтось допомагає, велика подяка їм, використовуємо на залу. Ось нарешті переїхали в нове приміщення, при загальноосвітній школі. Порожнеча тут була, обдерте все, а зараз – як у найкращих місцях Парижу.
«У селі менше спокус»
Розкрийте секрет, як з Андріївки можна потрапити на п’єдестал чемпіонату світу?
Тут і розкривати немає чого. Головне – це любити свою справу. По-іншому не вийде. І постійно вдосконалюватися. Хоч я і не вчився в спортінтернатах, але вхоплюю все на льоту. Свого часу й у Ломаченка тренувався. В його залі, але з другим наставником. Бачив вправи, переносив у свою секцію. Які не давали ефекту, замінював іншими. Хлопцям характер потрібен, бажання вдосконалюватися, стати найсильнішим, завжди перемагати. Працювати доведеться багато. Ще й треба про спокуси забути. Спиртне й сигарети на смак хлопці, мабуть, і не знають. А те, що ми з села – то це скоріше плюс, а не мінус. Ось Юрі Захарєєву за перемогу на молодіжному чемпіонаті світу голова федерації квартиру подарував в Одесі, зараз там ремонт іде. Але він там жити не буде. Так спільно вирішили. Так, на море з’їздити, переночувати. А постійно мешкати тут, в Андріївці будемо.
Приклад Ломаченка, який кинув якір в Акермані, надихає.
Схожість є, звичайно. Хоча Білгород-Дністровський, порівняно з Андріївкою - то майже столиця. Не думаю, що мої боксери стали тими, ким є, якби жили там чи в Одесі. В містах спокус дуже багато, голова різним мотлохом забита. Про серйозний спорт нема коли й думати. У нас же все трохи простіше. Ремонти-прибирання – все разом робимо. Чемпіон ти вже, чи ще тільки мрієш, а перший іде з віником, а другий наздоганяє зі шваброю.
В селі також інколи не до спорту.
Є певні ситуації. В усіх же домашнє господарство, городи. Іноді й допомогти треба. Хоча це не причина, щоб пропускати тренування. На зустріч за потреби, звичайно, піду, але для цього має бути дуже поважна причина. Хлопці ж крім занять боксом, ще й навчаються в університетах. Там сесії, які складати треба. Встигають і там, і тут.
В Андріївці така земля родюча, що у вас стільки талановитих спортсменів?
В Україні вона кругом родюча. Працювати треба. Думаєте, брати Максим та Дмитро Молодани одразу чемпіонами народилися? Чи Валерій Харламов? У мене в секції 20 дітей, чемпіоном може стати кожен, але тільки за умови повної самовіддачі і дисципліни. Он Юра Захарєєв взагалі через мене міг не стати боксером.
Це невідомий факт з життя-буття чемпіона світу.
Виганяв якось його з секції. Ще на початку занять. Він малим повненький був, не надто повороткий. Поставив його в спаринг. Йому й надавали трохи, поступився він. Коли з рингу вийшов, то почав розбиратися з суперником вже на кулаках. Виставив за двері. Він, мабуть, багато чого зрозумів. Емоції трохи приховує.
А ви?
На чемпіонаті світу дуже хвилювався. Виду, звичайно, не подавав. У фіналі вже простіше було. З тим росіянином Юра у фіналі чемпіонату Європи зустрічався. Бій був дуже складний. А на першості світу зробив деякі корективи і поєдинок пройшов за нашої повної переваги.
Захарєєв перейшов у дорослий бокс
Після молодіжного чемпіонату світу 19-річний Юрій Захарєєв переходить у дорослий бокс. Дебют відбудеться незабаром у Львові. Тренер Ігор Юрескул не вважає, що йому ще зарано. Вже розпочалася підготовка до наступної Олімпіади в Парижі. Туди можна буде потрапити лише за іменними ліцензіями.
«Мене в боксерську школу батьки привели. Вісім років займаюся, – розповів «Главкому» чемпіон світу серед молоді Юрій Захарєєв. – Боксерські рукавиці мені не одразу дали. Спочатку теорія: нирки, ухили, як правильно наносити удари».
Боксери з Андріївської секції кожен день тренуються тільки під час підготовки до змагань, коли виїжджають на піщаний берег Чорного моря чи підтягують фізпідготовку у карпатських горах. Удома ж хлопці мають вихідні, а заняття можуть тривати й 40 хвилин. Завдяки такому підходу Юрій двічі ставав чемпіоном Європи серед молоді. А на чемпіонаті світу він уперше познайомився з кубинською школою боксу. Півфінал з Лафосом Полом став для українця найскладнішим на шляху до «золота».
«Кубинець високий, руки довгі. Важко було підлаштуватися. Тренер вніс деякі корективи під час поєдинку, і вдалося отримати перемогу, – продовжує Юрій. – У фіналі ж, проти Чеерава Ашалаєва, знав, що стану першим. Налаштувався, як слід, і зробив роботу».
Молодого боксера мотивує не лише тренер. Він щиро переконаний, що не може підвести країну і людей, які тримають за нього кулаки. Іноді згадує, як у дитинстві виступав у залі Василя Ломаченка. Також Юрій продовжує вивчати бої кумирів Майка Тайсона і Роя Джонса.
«По чоловіках я виступлю вже на найближчому Кубку України. Мрія, звичайно, одна – завоювати ліцензію на Олімпіаду, – підсумовує боксер. – А далі побачимо. Ймовірно, перейду в професіонали».
Українські боксери не вигравали «золото» чемпіонату світу з боксу з 2012 року. Тоді першим серед наших боксерів піднявся на вершину п’єдесталу Олександр Хижняк, котрий нині є головною надією на перемогу на Олімпіаді в Токіо.
Геннадій Чеховський, для «Главкома»
Коментарі — 0