Легенда «Шахтаря» Андрій Воробей: Збірній потрібен тренер-фізрук
Найкращий бомбардир чемпіонату України початку 2000-х – про кар’єру, ситуацію в українському футболі та переоцінених тренерів
Футбольні вболівальники пам’ятають Андрія Воробея як швидкого і технічного форварда, який вмів миттєво приймати рішення біля воріт суперника.
Кращі роки кар’єри він провів у «Шахтарі», з яким тричі вигравав Чемпіонат України, був найкращим бомбардиром сезону 2000/01 і доклався до дебюту команди в Лізі чемпіонів. У складі «синьо-жовтих» він грав на єдиному для нас Чемпіонаті світу 2006 року, де зіграв у чотирьох з п'яти матчів і допоміг команді досягти чвертьфіналу. Після «Шахтаря» грав у «Дніпрі», київському «Арсеналі» та «Металісті».
В ексклюзивному інтерв’ю «Главкому» легендарний нападник «гірників» оцінив сучасний стан справ у вітчизняному футболі, згадав про роботу з Невіо Скалою і Мірчею Луческу, розповів чим зараз займається і зізнався чи сняться йому незабиті голи.
- Народився 29 листопада 1978 року в Донецьку.
- Виступав за «Шахтар» (219 матчів, 80 голів), «Дніпро» (47, 12), «Арсенал» (Київ) (23, 9), «Металіст» (26, 4), «Геліос» (6,0).
- Триразовий чемпіон України та триразовий володар Кубка України у складі «Шахтаря». Найкращий бомбардир Чемпіонату України 2000/01 та Кубку України 2000/01, 2001/02 та 2002/03. Футболіст року в Україні (2000).
- У складі збірної України зіграв 68 матчів, забив дев'ять голів. Чвертьфіналіст Чемпіонату світу 2006 року.
«Дуже добре коли український тренер говорить про свої амбіції»
Що може завадити «Шахтарю» виграти в цьому сезоні чемпіонат УПЛ?
«Шахтар» безумно класна команда, але втома від щільного календаря і численні переїзди, пов’язані з єврокубками, можуть вплинути. Грати через кожні три дні – це дуже непросто. Тому все може трапитись. Однак, для мене «Шахтар» однозначний фаворит у чемпіонській гонці.
Можете відзначити кілька особливих рис «Шахтаря» Арди Турана?
Чесно, я не бачу якихось особливих рис. Стосовно цього можуть бути різні погляди, але я не помітив у грі команди чогось нового, що приніс Туран. Може якась особлива атмосфера в команді з’явилась? Не знаю. Хотілось би бачити від «Шахтаря» більше агресії, більше швидкостей. Єдине, що приніс Туран – це результат. В УПЛ і в єврокубках.
Кого можете відзначити з нових лідерів команди?
Багатьох можу назвати. Ну, по-перше це українці в середині поля – Очеретько і Бондаренко. Вони вже стали незамінними на полі і це дуже добре. Цього сезону додали Різник, Бондар, Аліссон, Егіналду і окремо відзначу Траоре, який сьогодні в команді єдиний стовідсотковий форвард. Дуже добре, що Траоре нарешті у формі і при цьому він багато грає в інтересах команди, а це дуже важливо в сучасному футболі.
Щодо шансів «Шахтаря» в Лізі конференцій. Ваша думка про це напередодні півфінального протистояння з «Крістал Пелас».
Вихід у півфінал Ліги конференцій – це вже хороший результат. Так, цей турнір не рівень Ліги чемпіонів, але грати у півфіналі будь-якого єврокубку – це досягнення.
Щодо протистояння з «Крістал Пелас», то я вважаю, що «Шахтарю» буде дуже важко. Англійський клуб однозначний фаворит турніру. Тим більше, що прохід «Леха» і АЗ у Лізі конференцій, як на мене, був не дуже переконливим. З помилками і нервами. Тому ставлю на «Крістал Пелас», однак вірю у «Шахтар». Як казав видатний український тренер Віктор Прокопенко, не шукайте логіку у футболі.
Як прокоментуєте твердження ексгравця «гірників» Олексія Бєліка про те, що він не гірший за Турана і міг би також тренувати «Шахтар»? Він вважає, що справа в тому, що він український тренер, а не іноземний.
Нічого крамольного у словах Бєліка не бачу. Навпаки, це дуже добре коли український тренер говорить про свої амбіції. І дійсно, українські тренери заслужили більшого, заслужили аби їм більше довіряли. Звичайно, багатьом бракує міжнародного досвіду, але є мотивація, є бажання вчитися і вдосконалюватися. Тому я навіть радий, що Бєлік таке сказав і сподіваюсь, що з часом «Шахтар» буде обирати тренера серед українців, серед своїх вихованців, а не шукати наставника десь дуже далеко.
Збірна попрощалася з Сергієм Ребровим. На вашу думку, який тренер сьогодні потрібен «синьо-жовтим»?
Ребров був успішним клубним тренером, але у збірній специфіка роботи трохи інша – там потрібно мати незаперечний авторитет для гравців, бути сильним мотиватором. За 3-4 дні донести до гравців своє бачення футболу і навчити певній схемі – це важко. Тому вважаю, що сьогодні нашій збірній потрібен такий собі український фізрук, а не якийсь стратег чи аналітик.
Ну і звісно потрібні сильні помічники. От пригадую, який потужний тренерський штаб був у збірній Олега Блохіна – Андрій Баль, Олег Кузнєцов, Семен Альтман. Люди досконало знали футбол і ефективно доповнювали головного тренера.
Відповідальність за провал у відборі на Чемпіонат світу гравці і тренер повинні чесно розділити між собою, чи хтось все ж таки винен більше?
Програла національна збірна, а це найвищий рівень у нашому футболі, це усі найкращі. Окремих винуватців немає. Винні усі: гравці, тренери, персонал, президент УАФ.
«Від роботи з Луческу у мене залишились, як гарні, так і погані спогади»
Чим сьогодні займається Андрій Воробей?
Наразі зайнятий своїм здоров’ям і власною родиною. Від кар’єри гравця у мене залишились старі травми, тому сьогодні приводжу себе в порядок. І, звісно, слідкую за футболом, щоб не випадати з актуальних тем.
Ходите на футбол?
Коли є час, то намагаюсь ходити. А так багато дивлюся матчів по телебаченню.
З ким з «Шахтаря» нульових підтримуєте стосунки зараз, з ким постійно спілкуєтесь?
Особливо ні з ким не спілкуюсь і дружби якоїсь особливої з колишніми партнерами по «Шахтарю» немає. Доля трохи розкидала нас по світу, та й часи нині непрості – люди злі, ображені. Тому для мене на першому місці моя сім’я. Саме їй приділяю максимум уваги.
Хто з тренерів дав вам найбільше у вашому футбольному становленні?
Якщо говорити про тренерів, які відкрили мені шлях у великий футбол, то це Валерій Яремченко і Віктор Прокопенко. З іноземних тренерів найбільше мені дав Невіо Скала.
Нещодавно пішов у вічність Мірча Луческу. Пригадайте якийсь момент з вашої співпраці у «Шахтарі», що найбільше запам’яталося?
Мірча Луческу – видатний тренер, сильний фахівець, який дуже багато зробив для «Шахтаря» і українського футболу загалом. Від роботи з ним у мене залишились, як гарні, так і погані спогади. Але не можу і не хочу зараз виокремлювати якісь окремі епізоди нашої з ним співпраці.
Чемпіонат світу 2006 року єдиний, де грала збірна України і ви були учасником цього турніру. Чому саме тій команді вдалося те, що не під силу іншим поколінням українських футболістів?
Казали мені, що юне покоління вже і не пам’ятає, що двадцять років тому Україна грала на Чемпіонаті світу. Насправді, усе вони пам’ятають. Мене впізнають на вулиці і часто запитують про той чемпіонат.
Чесно сказати, ми й досі гордимося тим, що зуміли пробитися тоді на світову першість. Не сказав би, що тоді у нас була якась унікальна чи найсильніша в історії українського футболу команда. Так, були майстри. Але от бажання і характер у тієї команди дійсно були особливі. Можливо, за рахунок цього ми і вийшли на Чемпіонат світу.
Найяскравіше враження від того чемпіонату? Одразу пригадується серія пенальті зі Швейцарією у матчі 1/8 фіналу...
От чому усі відразу пригадують ту серію пенальті? Я вам скажу, якби ми не програли на старті Іспанії з рахунком 0:4, то можливо б і не зіграли так успішно на тому турнірі. Та поразка дуже сильно подіяла на нас. Якось приземлила і завела по-справжньому. На решту матчів вже виходила інша команда, яка розгромила Саудівську Аравію (4:0), вирвала перемогу у Тунісу (1:0), пройшла Швейцарію в серії 11-метрових і дуже гідно протистояла Італії. З майбутніми чемпіонами ми провалили лише 20 хвилин, а так грали з ними на рівних.
Я розумію, що пенальті зі Швейцарією – це був дуже драматичний і емоційний момент. Нам десь пощастило, десь Шовковський продемонстрував свою майстерність. Але, повторюсь, стартову поразку від Іспанії не потрібно недооцінювати. Та невдача зробила нас сильніше.
«Неправильно зараз ображатися, що свого часу «Шахтар» не продав мене у європейський клуб»
Кого з нинішніх гравців УПЛ вважаєте схожим за стилем із собою.
Важко сказати. От так відразу і не назвеш сучасного українського нападника, схожого на мене. Розумієте, сьогодні футбол дещо інший. Більш закритий. Голи забивати сьогодні непросто. Не бачу, щоб хтось робив ставку на швидкість. Усі атлети, усі борються. Можливо, де в чому схожі Траоре і Пономаренко.
До речі, Пономаренко сьогодні нападник номер №1 в УПЛ?
Назву його одним з найкращих в УПЛ. На рівні з Траоре. Десь поруч з ними Будківський і Фаал.
Цього року Пономаренко дійсно багато забиває, допомагає «Динамо» здобувати результат. Видно, що він у формі, дуже впевнений у собі. Головне тепер не зупинятися, адже нападнику складно увесь час поповнювати свій гольовий баланс. Цікаво буде за ним поспостерігати наступного сезону, коли захисники проти нього гратимуть по-іншому.
Хто для вас сьогодні найкращий форвард України – Владислав Ванат, Артем Довбик, Роман Яремчук?
Не бачу зараз беззаперечного лідера серед українських нападників. Можливо, у Яремчука найбільший авторитет у роздягальні, але у всіх свої ігрові проблеми, у всіх не дуже добре складається клубний сезон. Скажімо, Ванату ще бракує стабільності, а Яремчуку і Довбику заважають травми.
Думаю, новий тренерський штаб збірної оновлюватиме лінію нападу. Точно буде Пономаренко, можуть дати шанси Твердохлібу і навіть досвідченому Будківському.
Ви пересікалися на полі з безліччю зірок. Чия гра чи поведінка вас вразили найбільше?
Я грав проти такої кількості зірок, що виокремити когось дуже важко. Тьєррі Анрі з «Арсеналу», Хуан Себастьян Верон з «Лаціо», Роналдіньйо з «Барселони», Фернандо Торрес зі збірної Іспанії – це лише перші прізвища, які мені спадають на думку. Скажу одне, що грати проти зіркових команд завжди було захоплююче і приємно.
Не жалкуєте, що після «Шахтаря» не спробували себе в європейському клубі?
Вважаю, що неправильно зараз шкодувати за цим і ображатися, що свого часу «Шахтар» не продав мене кудись у європейський клуб. Я задоволений тим, як склалася моя кар’єра.
Кажуть, форвардам все життя сниться, якийсь змарнований момент у важливому матчі. Який гол, що ви не забили, вам сниться?
Ніколи не фокусувався на якомусь негативі. Я така людина, що намагаюся залишати в голові лише приємні спогади. Тому про втрачені моменти, а їх у мене було чимало, як і в кожного форварда, я з часом забував і незабиті голи мені не сняться. Не знаю, може з часом будуть снитися забиті голи.
Святослав Василик, «Главком»
Коментарі — 0