«Мері Поппінс» із українським паспортом: як ЗМІ у Німеччині зображають біженок

Дослідниці з Білефельдського та Мельбурнського університетів проаналізували 79 статей про українських жінок-біженок у двох популярних німецьких виданнях. Вони виявили, що їх переважно зображують як матерів, що дбають про безпеку своїх дітей, як освічених і здібних працівниць, які зроблять свій внесок в економіку ФРН і залишають після себе лише позитивні враження. Тобто вони практично ідеальні у всіх аспектах. Про це йдеться в авторській колонці Антьє Місбах, професорки Білефельдського університету (Німеччина) та Леслі Прюїтт, старшої викладачки Мельбурнського університету (Австралія) на сторінках The Conversation.

За останніми даними, близько 3,7 млн ​​українців є внутрішньо переміщеними особами, а майже 6,5 млн зареєструвалися як біженці у всьому світі. Німеччина прийняла найбільшу когорту з 1,13 млн людей. Було вжито швидких і рішучих заходів щодо прийому українських біженців у Німеччині у 2022 році, зокрема їм одразу надали права на працевлаштування та соціальні пільги, включаючи медичну допомогу. 

У дослідженні проаналізовано 79 статей про українських біженців із двох популярних німецьких видань – Der Spiegel та Die Zeit, опублікованих у перший рік російського вторгнення. Цікаво, що домінуючий дискурс представляє українських жінок у Німеччині як матерів, які дбають про безпеку своїх дітей, і як здібних працівників, які зроблять свій внесок в економіку приймаючої країни.

Прикметно, що у перших звітах також надавалась значна увага сподіванням, планам та мріям українських жінок, а також практичним компромісам, на які вони йдуть у ході їхньої реалізації. Деякі з цих якостей наголошуються на профілях, які з’явилися в інших німецьких ЗМІ.

Українських жінок часто репрезентують як продуктивних учасників німецького ринку праці або вони висловлюють прагнення зробити це у найближчому майбутньому. Інша українська біженка каже: «Я закінчила курс німецької мови B1, тепер буду переходити на рівень B2… Мені вже пообіцяли роботу у лікарні неподалік Франкфурта-на-Майні, але ще потрібен професійний дозвіл та кілька інших документів. Це забере багато часу».

Українські жінки також зображаються готовими допомогти у підтримці ідеалів та цінностей співпраці, дипломатії та освіти. Наприклад, одна українка сказала: «Я приношу більше користі Україні, коли я у Німеччині. Я заробляю гроші своєю працею і частину з них відправляю додому, зокрема, жертвую на українську армію».

Вкрай важливо відзначити, що ці інтерв’ю та історії фільтруються через засоби масової інформації для німецької аудиторії. 

Такі репортажі можуть бути спрямовані на гуманізацію біженців, тому можуть призвести до нереалістичних очікувань. Зосередження уваги на їхньому потенціалі надання економічних чи культурних вигод може затьмарити проблеми, з якими вони стикаються як люди, які шукають притулку.

Проблема української «Мері Поппінс»

У ході роботи дослідниці дійшли висновку, що ідеальна жінка-біженка – це щось на кшталт «Мері Поппінс» із однойменного музичного фентезійного фільму Діснея 1964 року: вона приходить несподівано, приносить із собою невеликий багаж, добре розмовляє та чудово вихована. Вона здатна вписатися у життя своїх господарів, залишаючи лише позитивні враження. Вона, за її словами, «практично ідеальна у всіх аспектах».

Але не менш цікавим є і висновок який роблять науковиці Білефельдського та Мельбурнського університетів. За їх спостереженнями такі образи зрештою завдають шкоди всім переміщеним особам. Підтримуючи одну групу, вони кидають тінь на тих, хто не відповідає вимогам, але вони також підвищують очікування щодо внеску біженців. Ті, хто не в змозі вписатися в цю «практично ідеальну» категорію з різних причин – будь то економічні, професійні чи культурні – можуть виявитися виключеними або підданими критиці.

«Подібним чином ідеалізовані моделі українських жінок, переміщених через війну, також можуть працювати проти них, приховуючи важливі виклики, з якими вони стикаються, наприклад, повільний і складний процес отримання українських кваліфікацій, визнаних у Німеччині», – йдеться у публікації.  

До слова, середній рівень зайнятості серед українських біженців у Німеччині сягне 55% тільки через 10 років інтеграції. Працевлаштування гальмує висока частка матерів-одиначок та порівняно поганий стан здоров’я. Про це йдеться в дослідженні Інституту дослідження ринку праці та професій (IAB).Тому в Німеччині обмірковують, що українських біженців потрібно інтегрувати на ринок праці, але це займе не один рік. Так, згідно з дослідженням, рівень зайнятості українських біженців сягне 45% через п’ять років і 55% через десять років.