Працевлаштування біженців у Німеччині: чому досі мало українців працюють

У Німеччині досі працевлаштована невелика кількість українських біженців, тому що вони стикаються з декількома перешкодами. Чому українцям важко знайти роботу у країні, розповідає DW.

Німецький Інститут з дослідження ринку праці та кар'єри пояснив, з якими перешкодами до працевлаштування стикаються українці у Німеччині. Про такі чинники розповіла соціолог інституту Маріелла Фалькенгайн:

• німецька мова дається складно або ж інтенсивність мовного курсу надто висока;
• деякі люди опинилися у критичних життєвих обставинах, у яких вони неспроможні будувати професійні плани, наприклад, якщо їхні чоловіки перебувають на фронті;
• деякі жінки почуваються занадто старими для того, щоб починати нову кар'єру або вивчити німецьку мову;
• крім мовного курсу і догляду за дітьми на працевлаштування просто не вистачає часу.

«Декому швидке працевлаштування й опанування німецької мови на роботі добре підійшло б. Для інших такий підхід не буде адекватним. У таких випадках потрібно насамперед стабілізувати життєві ситуації», – зазначила Фалькенгайн.

Німеччина посідає перше місце у ЄС за кількістю українських біженців – за останніми підрахунками, тимчасовий захист отримали вже 1,65 млн українців. Водночас рівень зайнятості набагато нижчий, ніж в сусідніх країнах (зараз у Німеччині працює четверта частина працездатних біженців).

Експерти зазначають, що спочатку був підхід на першочергове вивчення мови. Тому результати для ринку праці стануть помітні згодом, оскільки біженцям нерідко не вдається одразу записатися на курси. Ініціатива Job-Turbo, яку уряд оголосив у жовтні 2023 року, передбачає, що на роботу тепер братимуть із знанням німецької мови на рівні A2 або B1. Мовні курси можна буде проходити паралельно до працевлаштування.

Нагадаємо, Німеччина щорічно витрачає як мінімум €20 млрд на утримання українських біженців, і це не межа. Депутат Європарламенту від ФРН Гуннар Бек заявив, що країна не може собі дозволити такі витрати, тому їй доводиться вкладати менше коштів у соціальний сектор, освіту та технологічний розвиток.