Провокація Ларса фон Трієра. Що мають зрозуміти українці

З одного боку, я абсолютно вітаю, коли посадові особи включаються в хайпову комунікацію, щоб використати комунікаційну хвилю для демонстрації своєї приналежності та небайдужості.

По-перше, це підтримує хороший рівень цитованості в медіа, не накладаючи при цьому якихось зобов'язань.

По-друге, робить державні органи видимими у інфопросторі та позитивно впливає на загальну комунікаційну спроможність державних органів.

Але, з іншого боку...

Ну, кому ще не пох*й на Трієра?

Хто це взагалі?

Шо це?

Коли ви останній раз про нього чули?

На мою думку, останні комунікаційні збурення наочно демонструють, що попри послідовні системні намагання зруйнувати державну сферу культури, стратегічних комунікацій та духовного розвитку окремими політичними звірятками (щоб не казати «тваринами») – українці продовжують бути однією з найдуховніших та найкультурніших націй світу.

У нас тут контрнаступ... Роботине... Масквасіті-масквашвєя...

Нью ОРК таймс зі шкіри пнуться, щоб переконати увесь світ в тому, що ЗСУ «просрали всі палімєри» і не вміють наступати. А ми що?

А ми срачимо в бложиках про скульптуру в Стрийському парку (яку, до речі, таки облили фарбою на днях). Обговорюємо режисерів. Ламаємо списи об щит України-матері і те, що має на ньому висіти...

Воістину – українці не в повній мірі усвідомлюють свою космічну велич, в контексті того, як вони ставляться до реальності і віртуальності...

Русня – це звичайно погано і дискомфортно.

Але, русня – минає. А, мистецтво – вічне!