Метушня навколо «мирних планів Трампа»

Тиждень тому було велике збудження навколо колонки Бориса Джонсона (колишнього Прем’єр-міністра Великобританії) в «Daily Mail», яку багато хто сприйняв як «мирний план Трампа». Зараз новий сплеск емоцій навколо статті Майка Помпео (колишній держсекретар США в часи президентства Трампа) і Девіда Урбана (керуючий директор лобістської компанії BGR Group) у «Wall Streat Journal», яка навіть має заголовок «Мирний план Трампа для України». Нагадаю, що раніше в американських ЗМІ були витоки про мирний план Трампа від його радників з питань національної безпеки, а також пропозиції від експертів Heritage Foundation (мозковий центр, близький до команди Трампа).

Всі ці плани помітно відрізняються між собою за змістом, іноді навіть суперечать один одному за конкретними пропозиціями. Відповідно виникають запитання: що взагалі відбувається?; навіщо Трампу так багато різноманітних «мирних планів», які ще і суперечать один одному?

Найбільш просте і логичне пояснення цієї ситуації полягає в тому, що це не «мирні плани Трампа», а різні пропозиції Трампу щодо умов і способів завершення війни між Росією і Україною від різних політиків і груп впливу. Так що не варто поспішати з визначенням всіх цих публікацій як «мирного плану Трампа». Зі своїм власним мирним планом Трамп ще не визначився, і, скоріше за все, визначитися буде лише після завершення президентських виборів у США. І саме інформаційна метушня з цими мирними пропозиціями також опосередковано підтверджує, що Трамп ще не визначився, як треба завершувати війну в Україні.

Різноманіття цих «мирних планів» і частота їх оприлюднення свідчить і про наявний попит (з боку Трампа), і про різні підходи до мирного врегулювання війни між Росією і Україною, і про високий рівень конкуренції на цю тему в команді і оточенні Трампа. Публічне оприлюднення цих пропозицій мабуть свідчить і про зондаж громадської думки, і про намагання посилити позиції в просуванні своїх миротворчих ідей. Одночасно, це говорить і про бажання окремих авторів стати безпосереднім виконавцем своїх пропозицій, якщо Трамп ухвалить їх план. Наприклад, той саме Марк Помпео явно претендує на повернення в команду Трампа і на роль фахівця з української проблематики. Помпео побував в Україні і минулого року і наприкінці лютого 2024 року, на запрошення Фонду Віктора Пінчука виступів з публічними лекціями, але провів і закриті зустрічі з українськими політиками і керівництвом нашої держави.

Автори всіх цих публікацій про «мирні плани» висловлюють, безумовно, свої власні пропозиції, але по їх текстам помітно, що вони намагаються підлаштуватись під погляди та ідеї Дональда Трампа. І саме на це варто звертати увагу – в яких пропозиціях є налаштування на політичну і світоглядну хвилю Трампа. Наприклад, у Майка Помпео це пропозиція про створення програми ленд-лізу для України на 500 млрд доларів. Не впевнений, що Трамп погодиться на таку велику суму, але сама ідея ленд-ліза іде від Трампа. І нам слід це мати на увазі. Якщо Трамп стане Президентом, то форма воєнної допомоги Україні майже напевно зміниться, і це буде ленд-ліз. А саме надання воєнної допомоги Україні з високою вірогідністю буде прив’язано до нашої готовності до мирних переговорів з Росією. Правда, і Борис Джонсон і Майк Помпео намагаються переконати Трампа, що спочатку треба максимально посилити Україну і примусити Путіна до переговорів воєнним шляхом, так щоб умови переговорів визначав не кремлівський диктатор. Чи спрацюють ці аргументи? Це стане ясно лише після президентських виборів у США, і лише в разі перемоги Трампа.

А щодо самих «мирних планів», теж чекайте. Далі буде. Не здивуюсь, якщо невдовзі ми побачимо черговий «мирний план Трампа».