Чому не варто радіти програшу Ломаченка

Бокс.

Я не радію програшу Ломаченко...

Я сумую, що Держава десятки років дозволяла церкві московського патріархату обробляти мізки наших спортсменів, вводити їх в когнітивний дисонанс, коли вони під час війни обирають Україну, а паралельно неканонічну секту ФСБ, під впливом якої знаходяться.

Те, що Ломаченко та Усик говорять... Це ментальна дезорганізація.

І тут російські спецслужби зробили правильний вибір для впливу – публічні представники України, спортсмени, світові зв'язки.

Питання протидії нашими спецслужбами. Але Бог з ними...

Вважаю, що ПЦУ мала б простягнути руку двом видатним спортсменам, як канонічна церква, аби Митрополит Епіфаній з ними зустрівся.

Бо людям України потрібна українська церква, а світовим спортсменам з України без неї аж ніяк, бо програють.

Прикро ще те, що якби Ломаченко виграв, то ми б цим пишалися, а він програв... І тепер його клюють.

Що доводить ще раз, що спорт це політика і росіяни про це знають, як найкраще.

Тому я хотів би підтримати Ломаченка, хоч і не розділяю його політичну позицію та лояльність до секти ФСБ.

Але що ми, як Держава, зробили аби було інакше?