Справедливий призов – місія нездійсненна? Досвід США

Невелика історична довідка щодо питання справедливої мобілізації: навіть розвинені демократії і багаті держави стикаються з відчутними проблемами, коли потребують скільки-небудь масової мобілізації.

Всього пів століття тому проти несправедливого, надмірного призову бунтували чоловіки призовного віку і батьки юнаків в США - вони протестували проти мобілізації на В’єтнамську війну. Президент Ніксон спробував знайти справедливий варіант – відродити практику часів Другої світової війни, призовну лотерею. Але і це не зняло напруження вповні.

В американській пресі проблемам, з якими колись зіткнулася американська адміністрація через спробу зробити призов випадковим, а тому справедливим, нещодавно присвятили великий матеріал.

«Окрім самої війни, об'єктом для критики влади виступала непрозора система мобілізації: повноваження отримували регіональні комісії, складені з членів місцевої спільноти. Домогтися неупередженого «драфту» в таких умовах ставало практично неможливо – насамперед повістки отримували вихідці з неблагополучних сімей та нижчих верств, ...а також ті, кому не вистачало грошей чи впливу, аби «домовитись». Представників еліти мобілізація, навпаки, майже не торкалася». (Джерело: Los Angeles Times)

Звісно, це зумовлювало невдоволення виборців президентом. Ніксон розраховував поверненням до практики лотереї поліпшити свій рейтинг. Стати таким собі «обстоювачем справедливості для простих американців».

Виступаючи перед Конгресом у травні 1969-го, Ніксон запропонував внести до закону про мобілізацію дві зміни:

1. Призивати не цивільних, які вже досягли верхньої планки призовного віку, а тих, кому щойно виповнилося 19.
2. Визначати порядок призову за допомогою армійської лотереї, яка в країні не проводилася з 1942-го.

Законодавці схвалили обидві пропозиції. Ніксон підписав оновлену версію закону про мобілізацію 26 листопада 1969-го – за кілька днів до початку армійської лотереї в грудні. Дню народження кожного придатного до служби юнака (в перший рік – 19-26 років) лотереєю присвоювався певний номер – від 1 до 365 чи 366. Тих, кому випадали маленькі номери, мобілізували в першу чергу. Якщо до кінця року чиясь дата народження не випадала, військовий обов’язок знімався: далі юнаки могли вести нормальне життя і не боятися, що їх потягнуть воювати.

1 грудня 1969-го запланований за програмою серіал «Мейберрі» на каналі CBS скасували. Замість нього почалася трансляція лотереї зі штаб-квартири Системи військового обліку у Вашингтоні. Військові та політичні функціонери у прямому ефірі вирішували долі 1 893 651 чоловіків у віці від 19 до 26 років (тих, кому не потрібна відстрочка і хто народився з 1944-го по 1950-й). Наступного року у лотереї брали участь лише призовники 1951 року народження, потім – 1952-го та далі за списком.

366 лотерейних капсул висипали у прозору тару, встановлену на звичайний бібліотечний стілець. Усередині кожної капсули був папірець з датою. Ті, чиї дні народження дістали першими, підлягали призову раніше за інших. Нещасливою датою під №1 виявилося 14 вересня. №2 стало 24 квітня, №3 – 30 грудня. Процедура тривала, поки черга призову не була визначена для кожного дня у році.

Що цікаво, після цього спалахнула купа протестів і навіть судових позовів, бо капсули «не перемішали» ні механізмом, ні рукою. Нібито їх вкидали в порядку від перших до останніх днів року, тому витягали капсули згори, з осінніх і зимових дат. Хтось навіть створив математичну модель на доказ того, що юнаки з днями народження в січні-березні мали мінімум шансів отримати початкові номери в лотереї (тобто, бути призваними у перших лавах). (Джерело: We Are The Mighty)

Майбутній президент Білл Клінтон уникнув призову завдяки №311 (як і майбутній віце-президент Ден Куейл із №210). Онук Дуайта Ейзенгавера і чоловік дочки Ніксона Девід Ейзенгавер опинився під №10, але відслужив три роки на військовому судні у Середземному морі та до В'єтнаму не потрапив.

У тих, чиїм датам народження привласнили маленькі номери, залишалося кілька варіантів, як діяти далі: дочекатися призову на військову службу з ймовірністю відправки у зону бойових дій, зголоситися добровольцем в національну гвардію чи спеціалізований підрозділ (і найімовірніше уникнути відправки до В'єтнаму), постаратися отримати офіційне відстрочення. Або просто ухилитися від служби через втечу за кордон (чи сховатися десь в США).

В підсумку система нібито справедливого, бо цілковито випадкового, відбору мобілізованих все одно провалилася і за три роки Білому дому довелося перейти на контрактний спосіб наповнення війська: адже юнаки і батьки і за лотереї все одно протестували. Бо сприймали мобілізацію як однозначний смертний вирок. (Джерело: Vietnam The Art of War)

І не варто забувати: в США 1970-х виборці протестували, бо їх мобілізували на війну «десь на іншому континенті невідомо за що». Нерозуміння цілей стало однією з найсерйозніших причин невдоволення і протестів. Мабуть, навіть більшою, ніж несправедливість відбору.