Захід так і не зрозумів, що не існує «хороших русскіх»

Свіжа стаття Саймона Шустера в TIME про «хороших русскіх»: «Вороги Путіна намагаються об’єднатись».

Шустер зауважив, що Зеленський «солідаризувався» з «хорошимі русскімі» у питанні невизнання легітимності 5-ї каденції Путіна після вбивства Навального. Але, мовляв, Зеленський не висловив співчуття Навальній, а член делегації Зеленського пройшов повз неї і не зупинився поговорити.

А Навальна ж сама говорила Шустеру, що їхні інтереси з Зеленським «чітко збігаються» мовляв, обидва хочуть, «щоб військові дії скінчились і режим Путіна впав» (зауважте, ні слова про деокупацію і повернення Криму й Донбасу – просто Навальна хоче у крісло Путіна і не хоче санкцій за війну). Тобто, Зеленський не цінує «потенційних союзників у Росії».

Шустер навіть процитував «хорошую русскую» Альбац: «Знаєте, це змусило мене розчаруватись у Зеленському». І Навальна «не бачить ближчих перспектив співпраці з урядом Зеленського».

Захід поки так і не зрозумів, що не існує «хороших русскіх» у питанні України і відмови від імперіалістичної концепції, повернення до системи світових безпекових гарантій – тільки у питанні відновлення комфортного заробітку на експорті Заходу ресурсів. На Заході поки не прийняли реалій, що Путін – ідеальний виразник прагнень всіх росіян, а не випадковий загарбник повноважень президента.

Тобто, і «середній росіянин», і «опозиція» нічим у принципових для Заходу питаннях не відрізняються від Путіна – вони хочуть того ж силового і ідеологічного домінування всюди, де дотягнуться. І Навальна не розуміє, чому ми ставимось до неї так само, як до Путіна. Ще один «сильно опозиційний русскій», Ходорковський, теж не розуміє, чому він для нас такий же ворог.

При тому значна частина російських (і західних) аналітиків серйозно пише, що «російська опозиція у питанні війни стала на бік Києва», за що й страждає. У сенсі, ті ж Навальна, раніше Навальний, Ходорковський. А Київ не цінує – «вони не стали там своїми» (хоча засилля «хороших русскіх» в українському офіційному і опозиційному етерах – якась не надто відповідна ілюстрація до тези).

Я оце слухав «Дождь» і натрапив на анонімну репліку мешканця Бєлґорода: «якщо раніше я трохи співчував українцям, то після обстрілів тільки ненависть зростає, хочеться більше прильотів по українських містах». Вони реально вважають коротке співчуття на кухнях «підтримкою України». Ну і в окопах теж, мабуть, хтось співчуває коротко – «жалко все-таки хахлов» – а тоді продовжує нас вбивати. За такою логікою Навальна дійсно «підтримує Україну».

І до жодного з них – ні до Навальної, ні до Ходорковського, ні до анонімного бєлгородця – не доходить, що наша «недружність» і удари є закономірною і справедливою відповіддю вбивцям і катам. Для кожного «русского», «хорошого» чи ні, ситуація так і лишається питанням порушення комфорту, а не потреби змінити базову імперську парадигму «нападати на всіх, підгрібати під себе все».

Але Захід, можливо, ще зрозуміє, що «хороший русскій» (крім очевидного варіанту) – це той, хто бере зброю і стріляє у звичайних «русскіх» окупантів. Бо є шанс, що такий «русскій» зможе відмовитись від імперії і загарбання на користь просто нормальної національної країни, як всі.