П'ять ключових політичних провалів РФ на тлі операції у Курській області

Операція ЗСУ у Курській області для багатьох стала несподіванкою. Вона змінює межі російсько-української війни.

Не дивно, що на тлі протяжної лінії фронту ключовим питанням останніх днів є «Що там у Курську?». Операцію ще не завершено, новини будуть у щоденному форматі. Але є кілька результатів, про які вже можна говорити. У тому числі негавтиних для Росії та Путіна особисто.

У цьому відео вирішив зібрати п'ять ключових провалів для російської внутрішньої та зовнішньої політики. Кожен із них не загрожує існуванню політичного режиму Путіна тут і зараз. Але кожен із них створює додаткові складності та виклики, які будуть актуальними, як мінімум, кілька місяців.

Внутрішня політика. Провал №1

Сприйняття населенням та можлива «картина перемоги» у війні. Старі механізми, які давали Путіну будь-який результат оголосити перемогою, руйнуються. Адже одна справа говорити «ми приросли територіями», інша, коли, крім «приросту», є й втрати своїх «споконвічних» територій. Саме тому Путін говорить про неможливість переговорів зараз. І саме тому РФ концентрує найбоєздатніші частини для швидких спроб видавити ЗСУ з території Курської області.

Провал №2

Терміновики на війні та привид мобілізації. Путін кілька разів однозначно заявляв, що солдатів термінової служби не буде відправлено до «СВО» і не воюватиме. Зараз воюють і, вочевидь, воюватимуть далі. Це хвилює батьків, які мають дітей віком від 15 років. Тим більше, що серед строковиків велика кількість загиблих та полонених. Крім того, розширення театру бойових дій потребує більшої кількості особового складу. Тобто примара масової мобілізації знову «полетіла над Росією». І, зрештою, є чинник «героїчного Ахмата». Підрозділи з цією назвою (а це не один загін) змагаються між собою, хто швидше стане непомітним для ЗСУ і не поспішають воювати в першій лінії. А ось із полоненими кадировцями ситуація інша. Їх трохи але їх витягуватимуть насамперед. А терміновики зачекають.

Провал №3

Політичні розбірки навколо Путіна та конкуренція між «вежами Кремля». Путін побоявся призначати одного відповідального за кризу. У разі успіху він отримав конкурента в статусі «рятівника Росії», а у разі провалу він був би і винен – не на того поставив. Тому відповідальність колективна з безліччю виконавців з яких у разі проблеми можна вибрати цапа-відбувайла. Але кожен із «відповідальних» – ставленик тієї чи іншої групи. Відповідно, вони налаштовані на те, щоб провалилася «не їхня людина».

Провал №4

Геополітичний. Розвал претензій на статус супердержави Росія говорить про свою велич, але частину її території окупує «слабка Україна». Маємо демонстрацію слабкості Кремля. А це дуже помітно на Близькому Сході (з їхнім культом сили), в Африці. Потужні держави Азії (Китай, Японія, Індія) так само інакше починають дивитися на РФ і на тезу про потужність цієї держави. І, нарешті, ЄС та США, які аналізували варіанти кризи чи розпаду Росії як неймовірні. А Україну підтримували, щоб «вона не програла», а не заради того, щоб «вона перемогла». Нині ставлення змінюється. Тому що РФ продемонструвала здатність до провалів.

Провал №5

Геополітика та союзники Росії. Путін побоявся сказати слова «війна» чи «агресія». А саме ці визначення дозволяють задіяти механізми ОДКБ та комплекс документів «Союзної держави Білорусі та Росії». Чому? Бо розумів, що союзники не прийдуть на допомогу. І продемонструють нікчемність сформованих альянсів. Які на хвилину РФ позиціонувала як противагу НАТО. Але навіть цей аспект – страх апеляції до союзників – помітили та аналізують інші держави. У тому числі під кутом «а чи має право РФ заявляти про свою зону впливу?»