Війна на Близькому Сході. У ліквідації ХАМАСу зацікавлені всі

•1•

Ізраїль все таки пішов на наземну операцію. Її цілі досі до кінця невідомі. Як мінімум, Ізраїль ліквідує базову інфраструктуру ХАМАС у місті Газа та північній частині анклаву. Як максимум – окупує весь сектор Газа, включно з південними районами. До цього моменту бої мали обмежений характер. Зараз почнеться найважчий етап – захід ізраїльських військ у міську забудову.

•2•

Титанічні зусилля США з тиску на Ізраїль дали частковий результат. Ізраїль погодився розширити завезення в анклав гуманітарки і на гуманітарні паузи на 4 години щодня. Як вони працюватимуть, усі дізнаються на практиці, але це вже мало кого цікавить, головне, що вдалося досягти компромісу. Ізраїль налаштований на ліквідацію ХАМАС, навіть за високої військової та політичної ціни. США не налаштовані на таке, але вони на розтяжці між необхідністю підтримувати союзника і бажанням зберегти нормальні відносини з Глобальним півднем.

•3•

Абсолютно всім начхати на ХАМАС, що було зрозуміло від самого початку. Країни регіону видихнуть із полегшенням, якщо ХАМАС буде ліквідовано/ослаблено. При цьому вони спокійно використовують цю війну, щоб капіталізуватися на критиці Заходу та Ізраїлю, тим самим заробляючи очки на «арабській вулиці» і вимагаючи різних поступок від Заходу за те, що зберігають відносини з Ізраїлем і стримують своїх радикалів вдома. Навіть Іран використовує ХАМАС суто як таран для ослаблення Ізраїлю і нарощування тиску на Захід з метою схилити його до переговорів.

•4•

Китай і Росія зайняли позицію, яка дозволяє розгортати потужну медійну кампанію проти Заходу, солідаризуватися з позицією Глобального півдня, а також консолідувати їх на своїй морально-ідеологічній платформі на противагу США. Це не конвертується автоматом у якісь практичні речі чи вплив на місцях, але допомагає здобувати тактичну перевагу над США в боротьбі за «вулицю» Глобального півдня, підриваючи зусилля США та Європи щодо налагодження з цими регіонами діалогу.

•5•

Європа виглядає розгубленою на тлі того, що відбувається в Газі. По-перше, багато країн і багато різних поглядів і позицій, які складно узгодити. По-друге, у ЄС ніколи не було зрозумілої стратегії на ізраїльсько-палестинському напрямку, і зараз це відбивається на них негативно. По-третє, як і в Штатах, однозначна і беззастережна підтримка Ізраїлю вже не настільки сакральна, як була раніше на Заході, і не викликає автоматичного розуміння за замовчуванням у людей. По-четверте, великі діаспори мусульман необхідно брати до уваги, оскільки їхні голоси важливі для європейських політиків. У багатьох країнах мусульмани живуть уже кількома поколіннями, і навіть вибилися в політичні кола.

•6•

У Штатах ситуація в Ізраїлі створила як можливості, так і ризики. З одного боку, Вашингтон отримав шанс пов'язати Ізраїль, Тайвань і Україну в один пакет, тим самим посилюючи аргументацію ключового наративу, який просуває Байден: коаліція демократій б'ється проти автократичної осі зла в особі Ірану, РФ і Китаю. З іншого боку, на рівні суспільства видно серйозний розрив у поглядах на палестинське питання. Крім того, починається боротьба за пріоритетність допомоги між прихильниками Ізраїлю, України, Тайваню і тими, хто взагалі вважає, що ресурси треба спрямовувати на внутрішні справи, на кшталт зміцнення кордону з Мексикою.

•7•

Розгром/ослаблення ХАМАС пов'язують із зобов'язанням Ізраїлю відновити переговори про мир з палестинцями. Це створює передумови для перерозподілу впливу на цьому треку між регіональними країнами. Усі захочуть брати участь у цьому процесі, і контролювати його, щоб зі старту отримати домінантні позиції в новій державі Палестина, якщо дійде до її створення. Усі розуміють, що це дає точку входу в цей субрегіон і вплив на ізраїльський порядок денний. Тому буде боротьба за статус гарантів/посередників ізраїльсько-палестинського мирного процесу між традиційними гравцями Йорданією/Єгиптом і Туреччиною, Саудівською Аравією, ОАЕ, Катаром. На більш глобальному рівні Китай намагатиметься потіснити США в статусі посередника, позиціонуючи Вашингтон як явного союзника Ізраїлю. Іран намагатиметься долучитися до процесу в тому чи іншому форматі, щоб брати участь у врегулюванні палестинського питання як гравець, що, своєю чергою, стане важливим кроком у ширшому процесі формування постамериканського статусу-кво на Близькому Сході.

•8•

У цій ситуації Україна поки що в підвішеному стані. Спроба пов'язати нас з ізраїльським пакетом допомоги в США поки що не вдалася. Я думаю, що врешті-решт пакет допомоги буде ухвалено Конгресом, але нинішні торги за нього показують, що ситуація у Вашингтоні стає непередбачуваною і поляризованою, підв'язуючи нас до різних тем, на які ми часто не маємо впливу. Крім того, те, що відбувається в Ізраїлі, як мені здається, створює для нас потенційні проблеми в діалозі з Глобальним півднем. Навряд чи діалог накриється сам по собі. Усе ж таки країни не-західного світу не дуже цікавляться позицією саме України в цьому питанні, а більше орієнтуються на те, що говорять у США та Європі. Але наша підтримка Ізраїлю теоретично може бути використана деякими країнами як виправдання для відмови нам допомагати у війні проти РФ. Складно сказати, наскільки це буде критично для нас. Але такий ризик є.