Хто має контролювати процес розпаду Росії

Коли КГБешна верхівка постала перед фактом розвалу Союзу, вони не змирилися і не розʼїхалися по дачах, а як могли очолювали і контролювали процес цього розпаду. І хоч всюди вирували суспільні протести, публічними хедлайнерами процесу були Старовойтова, Собчак, Явлінський, той самий Єльцин й інші критики тоталітаризму, але управлінська вертикаль залишилася під контролем колишніх. Не треба далеко ходити, подивіться на тодішню Україну й усе, що з нами сталося після цього. Значно кращою ілюстрацією є Білорусь чи пʼять середньоазійських екс-республік Союзу.

Через збережені управлінські впливи вдалося швидко відновити форму СССР. В дещо іншому форматі, але нова зборка відбулася. Усі протагоністи розвалу СССР були витіснені на маргінес. Після відновленої форми Союзу цю чашу почали наповнювати старим російсько-совєтським змістом. Дещо модифікованими, але російським за своєю суттю. У що це виродилося – бачимо і відчуваємо сьогодні.

Мудрість, яку маємо винести з цієї історії, полягає в тому, що процес розпаду Росії не можуть модерувати московські і пітерські антирежимні середовища. Якими б щирими не були їхні наміри, якої б кари вони не вимагали для сьогоднішньої «РФ». Що б вони не робили, чого б не прагнули, на виході все одно буде імперія.

Отже, алгоритм розлучення «РФ» повинен сформуватися з урахуванням побажань та інтересів корінних народів. І тільки так. Московсько-пітерські антирежимні еліти повинні бути поставлені перед фактом цього плану. Гарантом реалізації цього алгоритму розлучення будуть зовнішні сили, серед яких Україна. Інакше бути не може. Бо підемо на нове коло старої пісні.