Телевізійна «біполярочка». Огляд ефірів за новорічні вихідні

Якщо зробити короткий огляд ефірів за новорічні вихідні, то виходить, що ми живемо в країні, яка ностальгує за радянськими фільмами, концертами в стилі «голубой огоньок», пісеньками російською мовою і у нас аж два президенти.

Як на тлі війни на Донбасі і загрози широкомасштабного вторгнення це можливо? Тут хочеться процитувати Андрія Богдана: «Діагноз: біполярочка». Тільки телевізійна…

Тема української мови – вічна. Скільки законів не ухвалюй, на «Інтері» все стабільно «на русском». Ведучі вели концерт російською і запросили Світлану Лободу, яка виконала пісню «Superstar»: «Все люди, как люди, а я – Суперзвезда! Звезда! А я – суперзвезда! Звезда!».

На «Україні» йшло новорічне шоу «Маска», де більшість артистів виконували старі російські пісні.

Ведучий Остапчук був в ролі крижинки – сніжинки. Але це створіння було якесь вульгарним. То зауважив, що його «ключик більший», то той «ключик» на сцені намагалась намацати холостячка-сонце Злата Огнєвіч. То стендапер лежав на сцені, а на ньому сексуально стрибала новорічна іграшка.

Аж королеві ночі Олі Поляковій стало не по собі.

Як потім з‘ясувалося: так розійшлася Наталія Могилевська, яка сховалась під маскою ніжної різдвяної кульки. Бракувало тільки біжучого рядка: «приберіть дітей від блакитних екранів». Єдиний плюс: шикарні костюми мосок.

На каналах «не олігарха» Порошенка посунули Президента Зеленського: ближче до 00.00 йшло вітання Президента Порошенка, а за ним чи до нього Президента Зеленського.

На ICTV «дизелі» жартували переважно російською, на СТБ йшли старі радянські фільми. Не знаю, які там рейтинги «шуріків», але батьки 70+ сказали: «Сил нема ці «Пригоди Шуріка» дивитися. Скільки можна?» На яку аудиторію це розраховано? Може просто так дешевше для каналу?

В мене питання до таблоїдів і глянців: якого милого ви пишете про кожен чих, губи, ноги Лободи, коханок екса Лорак і його матюки? Вони зробили вибір: співати в Кремлі. Можна про них забути? Яких вам ще зірок бракує?

Тему теленовин я винесу за дужки, оскільки за невеличким виключенням (!) у нас нема інформації, а є пропаганда. Давайте відверто… Це проблема – не тільки українська, а світова.

Рівень нашого телебачення: злиденний. Гостьові редактори працюють на кількох каналах, бюджетів на нові проекти нема, зарплати дуже малі, а конкуренція на ринку величезна.

Олігархи давно зрозуміли, що «тєлєк» – дорога іграшка. І згадують про нього під час виборів або коли зателефонує Президент (безособово) з претензіями.

В будь-який момент телеканал можуть продати, бо це просто бізнес і відповідь на питання: в якій країні планує жити або заробляти власник.

Телекартинка сумна. Коротко кажучи, «попа как у Кім».